Публікую цей допис і розумію, що ще 2 роки тому така публікація здалася б мені абсурдною навіть у категорії злого тролінґу, але, на жаль, не до жартів.

(Схеми юридичних зв'язків та документи наведені в кінці статті.)

Щоб підняти Руслану на галас, потрібно спробувати зазирнути у підвали авторської сфери і розповісти, чому авторські винагороди не доходять до справжніх адресатів та змінити діючі сьогодні схеми на ринку збору роялті, які цементуються і тримаються в секреті останні 20 років. Насправді, таких спроб було багато з боку різних авторів чи громадських діячів, проте, кожного разу у ключовий момент ніби хтось вмикає свого основного “героя” і з прапором та рупором з’являється Руслана. А далі - високі промови перед тими, кого тримають за малюків: компліменти депутатам, пусті обіцянки артистам і зрада у фейсбук.

Знадобились роки спостережень, кропіткого вивчення газетних публікацій, реєстрів, ухвал суду, кримінальних проваджень, телепередач і статей у ЗМІ, проведення зустрічей з очевидцями подій, щоб на розсуд читачам надати відповідь зрозумілу, більш-менш аргументовану і самому зняти “рожеві окуляри”.

Далі буде цікаво…, на жаль.

“…окрім співачки Руслани… до складу робочої групи при Мінекономіки з подачі Руслани… увійшли лише директори трьох структур, - Г. Бережний (Асоціація музичної індустрії), О. Гуменчук (Українська ліга музичних прав), П. Калениченко (Український музичний альянс).” (йдеться про структури, підконтрольні директору і засновнику компанії “Комп Мьюзік” - Долінському Олегу, в подальшому, партнеру на сьогодні сумнозвісного Нікіна Олександра) “Слід зазначити, за затвердження саме такого тендеційного складу було єдиною помилкою Прем’єр-міністра. Повторюю, що помилка ця – на совісті п. Руслани.” – із стенограми засідання слухань у комітеті ВР з питань науки і освіти 2009 року, промова Заїки П.В. першого заступника голови Національної всеукраїнської музичної спілки.

Це була перша глава поглинання авторської сфери в кромешну пітьму. В прелюдії цієї п’єси, під назвою “Кому дістануться Роялті”, відбулось зведення Руслани на п’єдестал розбудови в Україні авторської сфери особами, які і сьогодні ховають за ширмою “посла чистої енергії” мільярди авторських винагород. Так Руслана стала учасником засідань комітетів ВРУ, круглих столів та зборів з реформування сфери інтелектуальної власності в Україні останніх десятиліть.
Ось її тодішній послужний список:

1. З найактивнішою позицією займала поважні пости в Авторських радах у:
- Державному підприємстві (організації) “Українське агентство з авторських і суміжних прав”.
- Громадській організації авторських і суміжних прав ГО УААСП (в період становлення до 2019 року).
2. Є співзасновником Приватної організації “Українське агентство авторських прав”.
3. Через сімейну юридичну особу ТЗОВ “Люксен”:
- квазічленкиня фактично керованої Долінським О. “Асоціації музичної індустрії України” - неофіційного представника IFPI в Україні (Міжнародної федерації музичної індустрії).
- співзасновниця, членкиня та президент Громадської спілки “Автори і Видавці”, яка керована директорами, що пов’язані з Долінським О.: так, сьогоднішній директор цієї ГС Малиновський В. разом з Долінським є співзасновниками Громадського об’єднання "Платформа Музичних Видавців України", Павло Калениченко підписант від даної юр. особи і одночасно директор ГС УМА та ГС КАМП (засновані компаніями Долінського О.), а сумнозвісний Нікін О. з самого початку займав в ГС “А і В” пост одного з директорів, а потім ще місяць після гучного затримання СБУ, 29 жовтня 2021 року.

Далі - про все детальніше.

Руслана Степанівна Лижичко - народна артистка України, переможниця Євробачення у 2004 році, народний депутат 5 скликання (2006-2007 роки)…
“…Валєра, повір мені, Олег Долінський мій друг, він багато для мене зробив, я завжди буду на його боці” – сказала мені це Руслана особисто літом 2020 року.

Відтак, констатуємо 20 років дружби між Русланою та Олегом, що рідко зустрінеш у наші часи, але який результат цієї дружби? Щоб відповісти на всі ці питання, потрібно розкрити певні історичні дані.

Олег Анатолійович Долінський, розуміючи перспективи, заклав перші цеглини “авторського бізнесу” ще на початку 90-х років. Його компанія “Комп” непогано розвивалася з часів активного продажу на ринку аудіокасет. Розвивалася переважно шляхом перепродажу ліцензій від EMI на випуск повних музичних альбомів з каталогу цього мейджора - альбомів, які, як розповідають, нерідко поширювалися на ринку шляхом сумнівного перепродажу субліцензій на окремі пісні з метою випуску міксованих альбомів, що авторами, зрозуміло, не узгоджувалося. Звичайно, на ринку були й конкуренти, які в майбутньому нерідко ставали хто партнерами, а хто подільниками. Але, у ті часи усі конкурували з усіма, хто більше продасть тих касет. Репертуар таких міксованих альбомів здебільшого істотно між собою повторювався. Попит на нові композиції був шалений, але цілі платівки дробились, окремі пісні перемішувалися з попередніми чи іншими піснями і люди купляли значною мірою одне й те саме двічі та тричі. Так виникали тодішні збірники: ми всі їх пам’ятаємо. Так фактично посилювалось піратство, оскільки відбувався неконтрольований, передусім ліцензіатами мейджорів чи за їх субліцензіями, випуск збірників різними компаніями і, як наслідок, несплата правовласникам і авторам належних винагород, приховування прибутків, розвиток піратських мереж… Контроль був тотально відсутній, а сам автор, звичайно, ніколи цим контролем не буде займатись, тим більше автор із закордону. Адже всі довіряють своїм представникам, не здогадуючись про мільйонні тиражі.

Згодом, попит на касети, а потім на диски поступово зникав. Починалась нова ера - ера цифрових технологій і, паралельно, розбудова забезпечення сфери інтелектуальної власності. Потрібно було всім адаптуватись. З’являвся деінде умовний державний контроль (4 квітня 2000-го року Постановою Уряду №601 створено Державний департамент інтелектуальної власності у складі Міносвіти), розвивалася законодавча база, запозичувалась світова практика цивілізованих у музичній царині відносин. Але, тільки із офіційних статистичних даних, в період, допоки попит на касети повністю не впав, а це 2001-2004 рік, обсяг продажу маркованих (легальних!) аудіо- і відеокасет складав 120 млн копій, що тоді становило оборот тільки суміжних прав з такої реалізації не менше 500 млн грн. (журнал інтелектуальна власність, №1., 2007 рік.)

На початку 2000-х, Олегу Долінському, непублічній, але досить відомій сьогодні особі в колах сучасного шоу-бізу, засновнику вже нової компанії Комп Мюзік, а потім і Комп Мюзік Паблішинг, звалився джекпот, про який він і сам спочатку й не здогадувався.
Без докладання будь-яких зусиль, йому дісталися в управління права на пісні Руслани, маловідомої на той момент співачки. Використовуючи вже тоді напрацьовані на касетах свої зв’язки і вже будучи членом ІFPI, Олег долучився як партнер до роботи її продюсера Олександра Ксенофонтова і, наприклад, у 2003 році вибив для Руслани нагороду від iFPI, усунувши “Океан Ельзи”, як номінанта на платиновий альбом, продажі якого були реально вдвічі більші за “Дикі танці” Руслани.
Поступово ці стосунки перетворились у міцну дружбу і, подейкують, спільний бізнес. В майбутньому, ІFPI буде десятиліттями потужно намагатися впливати на законодавчий процес в Україні, впроваджуючи інтереси саме фонографістів (тиражувальників), а не авторів України і світу, а відстоювати ці інтереси в кабінетах чиновників буде Руслана. Про лобіювання компаніями “Долінського” своїх інтересів за підтримки ІFPI йшлося на Парламентських слуханнях 2007 року (Капіца Ю.М., НАН України).

Повернемось до хронології подій.

Після прийняття Урядом у січні 2003 року Постанов №71 і №72, якими запроваджувалися ставки винагород (роялті) у публічній сфері, компанії-“тиражувальники” почали декларувати, що саме вони мають повноваження на збір винагороди своїх закордонних контрагентів за використання “їхньої” музики в цій публічній сфері (ресторани, радіо, телебачення тощо). Долінським О., його партнером Клімом Едуардом (Лавіна Мьюзік), а також іншими “тиражувальниками” були утворені нові структури, такі як об’єднання підприємств: УМА (Український музичний альянс) для розвитку саме рекордингу (відповідно до свідоцтва), та згодом УЛМП (Українська ліга музичних прав), і які в подальшому будуть просуватися «Русланою», як публічним авторитетним тараном.

Далі утворювалися нові структури «Долінського» та ін., фігуранти в майбутньому численних кримінальних справ: “Дім авторів музики” (ДАМВУ), члени “Асоціації Музичної Індустрії України” (неофіційний представник ІFPI), Асоціація “Агенство захисту майнових прав”, “Вендор мьюзік” тощо., і пройдуть ці структури шлях беспрєдєла у монополізації і поглинанню в тінь ринку авторських прав.
В більшості компаній директорами на довгі роки стануть висуванці О. Долінського: Павло Калениченко, Олексій Гуменчук, Ігнат Бережний, Юрій Ховхун, а бенефіціаром цих структур буде зокрема його дружина Інна Долінська.
Поруч будуть йти, Богдан Гловацький, Віктор Малиновський, Олег Левченко, які будуть стрибати між компаніями і періодично займати посади в цих компаніях, в Державному підприємстві авторських і суміжних прав або комісіях з акредитації, або представляти інтереси на зборах, тощо.
Про кожну особу і компанію - далі буде.

Все починається з користувача, який сплачує і разом з грошима періодично відправляє звіти за використані твори, за якими розподіляються гроші адресатам (авторам): принаймні, саме так передбачав закон. Але, об’єднання підприємств “Долінського”, наприклад УЛМП, дивним чином отримавши статус уповноваженої/акредитованої на збір роялті ОКУ, проводить активну роботу по всій території України, різними способами змушуючи користувачів, які, наприклад, мали договори з іншими ОКУ, так само уповноваженими (акредитованими), перепідписувати договори на себе, і в додатках до договору, які ніхто не перевіряє, зазначаючи зокрема наступне:

- «Сторонами согласовано, что ЛИГА (УЛМП) будет распределять полученное от Компании вознаграждение (роялти) в соответствии с отчетами сетевых украинских радиостанций. При этом будет считаться, что Компания (кафе) выполнила свои обязательства в соответствии с Договором и не обязана присылать ЛИГЕ (УЛМП) соответствующий отчёт» - пункт із додатку одного із договорів 2005 року.

Звичайно, «ресторанам» таке подобається: менше роботи.
“Натягувати” саме звіт від певних радіо, на “те”, що нібито пролунало в ресторані - це ініціатива тодішнього директора УЛМП Олексія Гуменчука та Павла Калениченка - тодішнього директора УМА, а сьогодні, тихенького керівника вже кількох структур “Долінського”.

По-перше, цей “винахід” незаконний, але, незважаючи на численні звернення до Департаменту інтелектуальної власності, на ці порушення тривалий час формально не зверталася увага, хоча у Департаменті всі все розуміли, що стане очевидним лише згодом.

По-друге, ніколи масово в ресторанах і кафе не звучить те, що лунає в ефірах радіо: там переважно свої, кардинально інші плей-листи.

По-третє, кожен отриманий платіж можна як “натягнути” на «підходящий» радіозвіт, так і загнати в Black Box, бо звіту користувача фактично не існує. Все на розсуд кінцевих беніфіціарів, що заснували собі кишенькові ОКУ, які щоквартально вирішують, як краще використати накопичений бюджет. Можливо, за ці гроші буде необхідно втихомирити певних артистів, а можливо, тре краще заліпити очі чиновникам з Департаменту інтелектуальної власності, а можливо, треба прокачувати судову практику на користь “тиражників”, а можливо, здійснити мрію і поїхати на океанську рибалку…

Весь цей час, єдиний правовий і публічний супротив розгортанню тіньових схем здійснюють очільники національних творчих спілок та такі митці як Олександр Злотник, Анатолій Матвійчук, Павло Зібров, Віктор Павлік,… член Національної спілки театральних діячів та керівник виконавсько-авторської ОКУ “Оберіг” Сергій Ступак та ін.

Олег Долінський, розуміючи, що Оберіг є небезпечним супротивником і що в правовому полі, і навіть по юридичному беспрєдєлу його усунути з ринку важко, бо за організацією стоять відомі автори, а діяльність організації максимально прозора, про що свідчать результати числених перевірок, запускає брудну кампанію по дискредитації Оберіг, а саме:
1. УМА та УЛМП під будь-якими приводами не приймають від Оберіг зібрані гроші своїх правовласників, одночасно прокачуючи в ЗМІ і в приватних розмовах серед виконавців та авторів інформацію про те, що “вони” не отримують грошей, бо нібито Оберіг не платить.
Розуміючи це, Оберіг 2006 року, увага, подає в суд, на те, щоб рішенням суду змусити «ОКУ Долінського», з якими були укладені відповідні договори!, прийняти гроші і виплатити їх виконавцям та іншим правовласникам (у тому числі, іноземним), яких представляють УЛМП і УМА (нонсенс просто і про це майже ніхто не знає).
2. Під «соусом» неотримання від Оберіг грошей, з’являються скарги від членів “Асоціації музичної індустрії України”, що утворена зокрема родинною компанією Люксен (Руслани і Ксенофонтова), Лавіни Мьюзік (Едуарда Кліма) і Комп Мьюзік (Олега Долінського) та інших «субвидавців» - до IFPI, яку, як міжнародний важіль, включив Долінський (що він неодноразово робив як до, так і після), а незабаром ще й Російська фонографічна асоціація (регіональний представник IFPI), - ці дві нібито різні асоціації відправляють листи-скарги щодо Оберіг на Дмитра Табачника, тодішнього гуманітарного Віце-прем’єр-міністра України, який на обидві ці скарги миттєво видає по дорученню КМУ (а було ще й третє …) із завуальованою вимогою виключити спільноту музикантів “Оберіг” з реєстру ОКУ, а право збирати дані винагороди залишити фактично лише за УМА та УЛМП, нагнувши таким чином Департамент інтелектуальної власності, який врешті й приймає в останні дні 2006-го відповідне рішення. Лист від IFPI був підписаний регіональним представником цієї Федерації Стефаном Кравчиком, тим самим, що вручав Руслані нагороду.

Станом на кінець 2006 року, на ринку залишається три акредитованих (тоді називались уповноважених) ОКУ: Державне підприємство авторських і суміжних прав, що здійснює збір винагород в авторській сфері і у сфері приватного копіювання; об’єднання підприємств УМА та УЛМП які, за поясненням Департаменту інтелвласності, усно поділили між собою суміжну сфери збору винагороди виконавців і виробників фонограм (а Департамент письмово затвердив акредитаціями): УМА – публічне сповіщення (телерадіомовлення), а УЛМП – публічне виконання (кафе, бари, ресторани, тощо).
При цьому, УЛМП здійснює розподіл зібраних грошей на підставі звітів, які отримало УМА: натягує плей-листи радіо на всю сферу власної діяльності!!! Щодо УМА, там також для
розподілу усіх зібраних грошей застосовуються лише ті самі підходящі плей-листи.

На цей момент, обидві ці приватні компанії мають значною мірою спільних засновників незрозумілої суб’єктності та невідповідними профільному законодавству статутними повноваженнями. Адже, обидві ще у 2003 році, отримавши статус ОКУ, того ж року наразилися на вимогу Мінюстиції щодо внесення змін до своїх статутів. Та, як з’ясувалося з приписів Департаменту інтелвласності у березні 2007 року, ця вимога Мінюстиції належно так і не була виконана. Як бачимо, цей Департамент чотири роки закривав на це очі, і тільки після Парламентських слухань 27.03.2007 року, зазначена вимога була ним підтверджена з терміном виконання до 27 квітня 2007 року (дали один місяць). Проте, як свідчать наявні документи, наприклад станом на 9 листопада 2007 року (через 6 місяців), перелічені організації вимогу так і не виконали, а державні санкції відсутні і по сьогодні. Це все ознаки системної корупції.

Найбільша на той час громадська спільнота ОКУ “Оберіг”, яку очолювали Президент Олександр Злотник і Голова Сергій Ступак, що здійснювали найактивніший супротив діям “Долінського&Co”, на підставі колективного звернення до Департаменту інтелвласності
“субвидавців-тиражників”, аналогічного вже згаданому їхньому зверненню до IFPI, була виключена Департаментом інтелвласності з реєстру акредитованих ОКУ за “типу зрозумілих” причин, про що на Парламентських слуханнях 2007 року і за результатами аудиту Уряду було зазначено як: “Департаментом створено непрозору систему прийняття рішень щодо визначення акредитованих організацій, що не враховує думку національних митців, для забезпечення прав яких вони створені”. Також на цих слуханнях, трьом ОКУ “Долінського” - ДАМВУ, УМА та УЛМП – вказано, що вони засновані ліцензіатами, а не суб ’єктами авторського права чи суміжних прав і неправомірно управляють майновими правами іноземних суб’єктів авторського права, а за даними аудиту, ЗМІ та опитуваннями творчих спілок, “діяли лише в інтересах своїх засновників і здійснювали розподіл коштів лише між ними.”

Тоді у 2007 році “Оберіг” подасть в суд на дії Департаменту. На стороні Департаменту, цікавий момент, в судовий процес включиться Лавіна Мьюзік (Едуард Клім партнер Долінського і співзасновник УМА та УЛМП). Виснажений Оберіг врешті виграє суд, проте тільки в 2015 році. Це через 9 років. Звичайно, вже пізно - метастази «тиражувальників» розтягнуться по ринку, але Оберегу все ж поновлять статус акредитованої ОКУ, а в ухвалі Верховного суду зокрема буде зазначено: Отже, саме з вини цих організацій /ОП УМА та ОП УЛМП/, іноземні виконавці та виробники фонограм не отримали належну їм винагороду.
Ухвала суду ось: https://reyestr.court.gov.ua/Review/53737644

Вже тоді, у 2003 році, Держдепартамент інтелектуальної власності без фахової перевірки надав створеним об’єднаннями підприємств УЛМП та УМА “Долінського” – статус ОКУ - організацій колективного управління майновими правами авторів, виконавців, виробників фонограм (відеограм) та навіть (!?) організацій мовлення, що прямо суперечило Закону України “Про авторське право і суміжні права”, в якому визначено, що право утворювати ОКУ надається виключно авторам або іншим суб’єктам авторського права, так само, суб’єктам суміжних прав, але точно не “приватним підприємцям-тиражникам з 90-х”, які відносяться до категорії користувачів прав цих суб’єктів і, навпаки, мають як користувачі музики сплачувати авторам винагороду, а не здійснювати збір такої винагороди з інших користувачів, що дозволяє статус утворених ними ОКУ. Бо саме автор чи його правонаступник є власником результатів творчості автора, і тому тільки такі суб’єкти авторського права і, аналогічно суб’єкти суміжних прав мають повноваження утворювати ОКУ, що закріплено законом. Про це зокрема було сказано в листі Міністерства юстиції від 30.04.2003 № 30-9-3521 на доручення Уряду про перевірку на відповідність до закону статутів, зокрема згаданих ОКУ. Але, під тараном і прикриттям “певних співаків”, в корумпованій державі, як виявилося, можливо все і, врешті, для УЛМП, УМА та їх засновників-“НЕсуб’єктів” все тоді обійшлося.

Наступний етап – намагання усунення з ринку інших ОКУ, що утворені національними авторами, виконавцями, виробниками фонограм, отримання певного контролю над Державним підприємством авторських і суміжних прав і штучне перетягування або урізноманітнено запрошення відомих українських виконавців вищезазначеними фіз- і юрособами з «кола Долінського» (тиражувальників) у їх каталоги, як так званих, субвидавців. Ще раз звертаю увагу, що ці «субвидавці» одночасно і були засновниками новоутворених “підприємницьких” ОКУ, що й сьогодні нерідко утримують цей статус з порушенням закону. Вже в найближчому майбутньому, про що ми ще поговоримо, цих всім відомих артистів, із зав’язаними очима, будуть залучати ставити свої підписи під зверненням Руслани до Прем’єр-міністра Ю. Тимошенко з вимогою “Навести порядок в інтелектуальній сфері” під виглядом боротьби з піратством.
Вже з 2003 року Департамент інтелектуальної власності відмахується від листів і запитів українських творчих спілок, українських митців та інших ОКУ, утворених саме авторами, стосовно появи і діяльності на ринку УМА та УЛМП.

2005 рік: нарощування “тиражниками-субвидавцями” в своїх кишенькових ОКУ обсягу Black Box – це суми грошей, які не знайшли або буцім-то не знайшли законних субєктів-отримувачів, і тому не були виплачені авторам, в тому числі закордонним, і, як невитребувані, потім “розділялись” компаніями і людьми «Долінського» за власними методиками.

Як “співпрацювали” УМА і УЛМП з перших років у статусі уповноважених ОКУ?

Умовно, кожна організація зібрала “мільйон”. Потім, питомий шмат “свого мільйона” УМА сплачувало в УЛМП, а УЛМП - так само, в УМА. На виході, кожна організація виконала свою функцію: зібрала значно більше “мільйона” та істотно сплатила винагороду в іншу ОКУ, утримуючи свої відсотки за таку діяльність. Фактично, гроші повернулись назад на рахунки тих самих організацій, але тепер ці гроші мають інше призначення. Якщо незрозуміло, повертаємось назад і згадуємо про звіти, Black Box і про те, ким утворені ці організації.

Одночасно з цим, з Державного підприємства авторських і суміжних прав, в змові з керівництвом цієї організації та “сліпим” Департаментом інтелвласності Міністерства освіти, на грона утворених значною мірою одними й тими самим особами компаній або пов’язаних з ними організацій чи фізичних осіб, прямо чи опосередковано, під виглядом виплати роялті і не тільки, виводяться мільйони авторських винагород на рахунки таких компаній. Так поступово роками, вже тоді, на глобальній мапі світу Україна перетворювалась на чорну діру, в якій зникають винагороди всіх авторів світу. Випадково чи ні, але саме у той період Україну вносять у сумнозвісний міжнародний чорний піратський “список 301”.

Руслана з цих питань тоді і потім чомусь мовчить.
Але вже перемогла на Євробаченні.
2006-го була обрана народним депутатом від “Наша Україна” та за рік депутатства - жодної законодавчої ініціативи в сфері захисту авторських прав, і взагалі. Про це багато хто згадає через рік.
У своїх висловлюваннях того періоду звинувачує в розкраданні авторських винагород всіх навколо, особливо Оберіг, звичайно, не згадуючи про компанії “Долінського”. І одним із доказів цьому є запис програми на Шустер Live від 10.10.2008 року, під час якої заявила, що у царині збору винагород музикантів збирається начебто мільярд гривень, який ОКУшками розкрадається. Тоді, навішуючи з пальця висмоктані ярлики, Руслана явно не вбачала сьогоднішнього подальшого розвитку подій…

Вже в 2006 році фахівці справді оцінюють потенційний український ринок авторських і суміжних прав на суму 1 млрд грн на рік. Та усіма українськими ОКУ разом декларується збір того року всього близько 30 млн грн.

Йдемо далі.

В 2008 році на виконання доручення Прем’єр міністра від 13.09.08, було здійснено перевірку діяльності Державного підприємства авторських і суміжних прав та встановлено, що:
- З рахунків Державного підприємства авторських і суміжних прав в 2007 році авторські винагороди в сумі 12.7 млн гривень були переведені на рахунки Кримського банку Європейського розвитку і заощаджень, хоча депозитні ставки даного банку були нижчі за будь-який інший банк країни і який вже через півроку було ліквідовано. Гроші авторів були фактично втрачені. А відповідь, чому гроші авторів замість виплати авторам опинились на депозитних рахунків банків, не отримано досі.
- Також результатами перевірки було виявлено, що відбулась спроба рейдерського захоплення даного підприємства авторських прав, а саме переведення всіх авторських договорів, в тому числі міжнародних, на свіжоутворену Приватну Організацію “Українське агентство авторських прав” (УААП), яка дуже швидко отримала від Департаменту інтелектуальної власності статус ОКУ, і в засновниках якої присутні Комп Мьюзік Паблішинг (Долінський О.), Лавіна Мьюзік (Едуард Клім), Руслана Лижичко (вже не депутат) і, звичайно, на борт закинули необізнаних, проте відомих авторів, співаків, пару дружніх юросіб для прикриття та ваги. Це був довгий спланований процес.
Окрім цього, звичайно, було ще виявлено безліч порушень і неправомірно витрачених на господарські і поточні потреби мільйонів авторських грошей, про що буде відображено у звіті Головдержслужби від 8.09.08 №04 -22/6-1074 і який було відправлено до Генеральної прокуратури. Врешті, рейдерське захоплення Державного підприємства авторських і суміжних прав було зупинено: все обмежилося втратою авторських 12,7 млн… Покараних чиновників з Департаменту інтелектуальної власності чи Державного підприємства не було. Свіжоутворена Приватна організація УААП згодом була позбавлена статусу ОКУ.

Руслана, яка на той час була також в авторській раді цього державного підприємства, - мовчить.
Творчі спілки звукорежисерів, композиторів, інші громадські об’єднання митців продовжують правовий супротив, закидаючи листами держчиновників.

Вже через місяць після наведених подій, під приводом боротьби з піратством, Руслана звертається з відкритим листом до Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко з вимогою внести відповідні зміні до законодавства України та проханням заборонити діяльність певних організацій колективного управління, які начебто грабують українських авторів. В листі, який всунули, також підписати необізнаним, ошуканим артистам, Руслана зазначає, що “з чужого творчества активно стригут купоны авторское обьединение “Оберіг”, “Автор” и “Агентство охраны прав исполнителей” (газета Известия №7 от 9.10.2008). “Артисты заявили, что они не доверяют этим организациям и считают, что они не могут существовать на этом рынке, представлять их интересы, забирать их деньги без их доверия…Лыжичко предложила назвать новый закон «Законом Русланы»” - http://glasweb.com/news55267/
При цьому, у даному зверненні та інтерв’ю жодного слова про такі організації, як УЛМП чи УМА, ДАМВУ, КОМП, ЛАВІНА тощо…

Чому Руслана не вносила на розгляд Верховної Ради зазначені зміни до законодавства, будучи народним депутатом України, співачка пояснила тим, що у Парламенті через політичні емоції рідко справи доходять до професійної діяльності. А наостанок, ще й додала, що її перебування в політиці “вбило” її бізнес. http://www.wz.lviv.ua/pages.php?ac=arch&atid=64608

Через 20 днів, 28.10.2008 року, Міністерством економіки було сформовано робочу групу з питань інтелектуальної власності для удосконалення системи охорони та захисту авторських та суміжних прав на чолі з заступником Міністра економіки Близнюком А.С.
До складу робочої групи увійшли, увага:
- Лижичко Р.С., Народна артистка України.
- Бережной Г.В., директор Асоціації Музичної Індустрії (до складу якої засновниками входять студія “Люксен” Руслани Лижичко, “Комп Мьюзік” Долінського О., та “Лавіна Мьюзік” Кліма Е… і яка, в свою чергу, є неформальним представником ІFPI в Україні. В майбутньому, Бережной буде членом трьох (станом на сьогодні) комісій з акредитації ОКУ у всіх передбачених законом сферах, хоча ІFPI до сфер саме авторського права не має жодного стосунку.
- Гуменчук О.В., президент тої самої Асоціації Музичної індустрії (а також, до 2013 року, директор акредитованої УЛМП “Долінського”).
“На засіданнях робочої групи були обговорені проблемні питання, опрацьовано та узагальнено досвід європейських країн та розроблені проекти відповідних актів законодавства, спрямовані на удосконалення діючої системи охорони та захисту авторських і суміжних прав”. – згідно листа заступника міністра економіки Близнюка А. від 12.01.2009 року. Пізніше, до складу цієї робочої групи увійшов також П.А. Калениченко – Український Музичний альянс (УМА – “Долінського”).

Повторюю цитату з початку моєї розповіді -“Слід зазначити, що затвердження саме такого тендеційного складу робочої групи було єдиною помилкою Прем’єр –міністра. Повторюю - помилка ця на совісті п. Руслани”.

“Згадаємо, чого вимагала від Прем’єра Руслана та дружні їй рекордкомпанії, зібравши підписи артистів на власному зверненні, оформлені на бланку власної Асоціації Музичної Індустрії? - Припинити діяльність п’яти (недружніх “тиражувальникам”) організацій колективного управління. Але, замість цього, Прем’єр видала доручення, яким передбачено здійснити перевірку усіх існуючих ОКУ (в тому числі, УМА і УЛМП), і сьогодні, як ми бачимо, комітетські слухання проходять і за участю Уряду. Перевірка цих ОКУ відбулась не завдяки зусиллям цієї робочої групи (в більшості з поплічників Руслани), а всупереч цим зусиллям” – стенограма промови Заїки П.В. першого заступника голови Національної музичної спілки на засіданні комітету.

P/S - УМА і УЛМП “Долінського” все ж цієї перевірки уникнули, не надавши комісії відповідні документи…

9 липня 2009 року на засіданні Комітету ВР з питань науки та освіти на тему “Ефективність застосування законодавства України у сфері авторського права і суміжних прав”, Руслана, як таран, красномовно підкреслюючи свою відвертість і патріотичність, відстоювала Законпроект №3503 Нестора Шуфрича з рекомендаціями Дмитра Табачника, зміст якого, за словами експерта Лі Артура, прямо суперечить вимогам Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та порушувало статтю 22 Конституції України.

Кілька цитат із стенограми згаданого засідання Комітету ВР:
- Лижичко Р. – “…Шуфрич не штовхає якісь емоції від себе. В даному випадку Нестор погодився, як мій давній друг, підтримати нас. Це людина, яка взялася пролобіювати нам цей закон. Ми на боці тих рекомендацій, які запропонував сьогодні Дмитро Табачник”
- Лижичко Р. – “Має бути кілька організацій колективного управління. І не треба над ними створювати спеціальні контролі” – як бачимо, Руслана сама собі суперечить, коли публічними зверненнями впливає на Прем’єра і хоче знищити ОКУ, яким вона типу не довіряє, а на комітетських слухання вже каже інше і вимагає зняти державний контроль, враховуючи можливі повтори урядових перевірок.
- Шуфрич Н. – “…мені було, до речі, великою честю і приємно стати автором законопроекту, який розробили саме виконавці… прошу до Доручень комітету додати одне: терміново законопроект 3503 подати на розгляд ВРУ”.
- Табачник Д. – “… і тому я пропоную конкретні речі,.. посилення боротьби з піратством. Тому що не будуть, не будуть із Міністерства освіти і науки бігати і по ресторанам, і по кабакам, і по кінозалам, і відеосалонам, і нічого вони не зберуть”.
- Заїка П. – “Я не певен, що артисти, які дев’ять місяців тому формально підписали наміри окремих рекорд-компаній та бізнес-леді Руслани Лижичко (не плутати з артисткою Русланою), володіють цією інформацією. Шановні колеги, запевняю вас, що немає жодних причин артистам боротися з іншими артистами”. “Що стосується музичних компаній, рейтинг тільки їм потрібен. Оскільки їх кишенькові ОКУ розподіляють винагороду тільки на десяток цих компаній під прикриттям авторитету відомих сьогодні музикантів, по мірі перманентної зміни складу першої рейтингової “п’ятидесятки” артистів, їхні доходи залишатимуться незмінними. Творче життя успішного артиста завжди коротше за існування успішної бізнесової компанії”.

В стенограмі даних комітетських слухань (аж цілих 250 сторінок), яка доступна всім у мережі Інтернет, ще багато цікавого. І сьогодні, знаючи, як будуть розвиватись події далі, дуже цікаво перечитувати, як лише їм потрібне в закони проштовхували певні особи, які продовжують це робити і сьогодні і які готові зробити в майбутньому українського автора та виконавця зовсім голим і босим.

Звичайно, Табачник сам не буде з посади Міністра освіти часів Януковича, яким він стане вже через 6 місяців після цих слухань, бігати по ресторанах і змушувати користувачів сплачувати авторські винагороди у приватні компанії. Та, схоже, що вже тоді все було сплановано. Це будуть робити колектори таких нових приватних компаній, як УЛАСП і ОКУАСП, тіньовим директором яких буде Олександр Нікін, довірена особа Табачника. Діяльність Нікіна буде прикривати його однокашник, друг Янов Олексій, який після призначення Табачника на посаду профільного Міністра одразу займе посаду очільника (першого заступника голови) Держдепартаменту інтелектуальної власності.

Закон «Шуфрича-Табачника- Руслани» тоді не був прийнятий і всі повернулись до розробки нових законопроектів.

Нікін Олександр Іванович – з фото у вишиванці, ще недавно, розповсюджував про себе статті, як про лідера музичного ринку. Його “лідерська” історія дійсно насичена подіями, судячи зі статей та коментарів в ЗМІ:
- Починаючи з 2000 років, подейкують, що брав участь у тіньовій корпоративній боротьбі за майно фабрики ВАТ “Нєга”, м. Сімферополь. Потужне підприємство вже ліквідовано.
- 2003 рік, як найнятий арбітражний керуючий, супроводжував тіньові схеми певних осіб з проведення взаєморозрахунків з ОАО “Укрнафта” перед контрагентами. Начебто, відмили десятки мільйонів.
- В 2003 році в інтересах тих самих осіб, збанкротувало Держпідприємство “Балаклеяпромгеофизика”, що належало НАК “Надра України”, яке було продано за 902 тис грн. А, в 2008 році його продали назад в НАК “Надра України” за 43 млн грн. Найнятого директора було вбито, та Нікін вийшов «сухим з води».
- Потім, в переліку згадується: банкрутство-дерибан корпуса на заводі ім. Малишева, ОАО “Серп і молот” та інших підприємств.
- 5 жовтня 2009 року Нікіна, на посаді заст. держкадастру в м. Харків, було затримано співробітниками ГУБОП на хабарі в 5000 доларів та умовно засуджено на 2 роки.
Умовно засудженого Нікіна, скоріш за все, запрошує в Київ його друг Янов Олексій, який до державної служби очолював юридичну компанію IP&CConsult, що обслуговувала фірми, близькі до Табачників, і з подачі Янова, ще з непогашеною судимістю, але вже з багатим попереднім досвідом, Нікін спочатку як «сірий кардинал», зі слів директора ОКУ "Всеукраїнська Ліга Авторів" Миколи Сосновського, стає офіційним радником керівника Державного підприємства авторських прав, розказуючи, куди які гроші платити, набираючись досвіду і вивчаючи авторську сферу з середини. https://www.epravda.com.ua/rus/publications/2013/01/10/355199/

Один рік всередині Державного підприємства - і Нікін готує плацдарм до майбутніх подій.

Крок перший.
29.11.2010 року, з однаковими юридичними адресами, однаковими статутами, а головне – однаковими засновниками було утворено Приватну Організацію УЛАСП - Українську лігу авторських та суміжних прав та Приватну Організацію ОКУАСП - Організацію колективного управління авторськими та суміжними правами.
Засновники організацій - нікому невідомі і абсолютно непричетні до культурної індустрії приватні структури.
Директором УЛАСП стає Нікіна Наталія Григорівна, дружина Нікіна О. яка одночасно є засновником і директором компанії ТОВ “Бізнес груп” (станом листопад 2021), що, в свою чергу, є співзасновником і УЛАСП і ОКУАСП. Все оформлюється на дружину, бо Нікін ще з непогашеною судимістю, і саме його дружина затверджує всі протоколи зазначених організацій.

Крок другий.
На наступний день, 30.11.2010 року, з кричущим порушенням чинного законодавства, в співзасновники УЛАСП входять акредитовані державою дві потужні музичні організації колективного управління УМА та УЛМП (Долінського). Йдеться про неприбуткові за законом організації, які в принципі не можуть щось засновувати взагалі. Отримуючи статус ОКУ, вони можуть тільки збирати, розподіляти і виплачувати авторам їм належну винагороду. В цьому вся суть статусу ОКУ і ніщо інше не передбачено законодавством. Але система Міносвіти невипадково на все «закриває очі», бо цими «очима» є друг Янов.

Паралельно, Нікін в Державному підприємстві авторських прав консультує авторів, особливо нових, “допомагаючи” їм укладати договори саме з Приватною організацією ОКУАСП. Використовуючи можливість, заганяє таким чином в приватну компанію права наївних виконавців. ОКУАСП поступово готують приймати на свій “борт” все, що є в Державному підприємстві авторських прав, під приводом псевдоліквідації підприємства.

Від наступного кроку №3, у творчої спільноти «відняло мову».

20 січня 2011 року, уповноважені (акредитовані) державою організації, УМА і УЛМП (Долінського), які декларують на той час найвищу “репрезентативність” зі статусом ОКУ, які за законом і за статутом мають напряму збирати винагороди і виплачувати їх музикантам, утримуючи свій відсоток, а також найпотужніше у галузі Державне підприємство авторських прав, в один день укладають договори з Приватною організацією УЛАСП, передаючи “дружині Нікіна” своє право збирати зі всієї країни винагороди необмеженого кола творців. При цьому, нагадаю, ПО УЛАСП (Нікіна) на той день ще не є ОКУ, не утворена суб’єктами права за законом, не має акредитації (уповноваженості), не має нічого… А УМА та УЛМП (що утворені Комп Мьюзік, Лавіна Мьюзік і іншими) вже володіють дієвими, перевіреними роками механізмами збору винагороди. Відповідно, залучення посередника в їх діяльність, який не має ні досвіду діяльності у галузі, ні власної розгалуженої інфраструктури, ні значних фінансових ресурсів, - є абсолютно нелогічним.

Тепер гроші, які мали б йти в три згадані ОКУ, тепер підуть у приватну компанію УЛАСП, яка за свої посередницькі послуги згодом буде утримувати 30-50% комісійних. При цьому, на рахунки Державного підприємства авторських прав протягом наступного року УЛАСПом не буде сплачено ні копійки. Незначні виплати будуть тільки на рахунки УМА або УЛМП, які також мабуть будуть отримувати свою частку і як засновники УЛАСП (Нікіна), але про це музиканти не знають і до сьогодні.

Крок 4
Тільки через 4 дні після укладання цих кричущих договорів, 24 січня 2011 року, за підписом Янова, Держдепартамент інтелектуальної власності надасть ПО УЛАСП та ПО ОКУАСП статус ОКУ, таким дивно утвореним приватним організаціям вже викликає багато запитань і підстав для кримінальних проваджень.

Крок 5.
Підпорядковані О. Янову державні інспектори інтелектуальної власності починають заганяти користувачів (ресторани, бари) в УЛАСП, погрожуючи перевіркою власникам закладів на наявність ліцензійного “Windows”. В день кожен інспектор мав укласти мінімум 2 угоди. За перший рік було перепідписано договори приблизно 10% всього ринку.

Через 5 місяців, на міжнародній конференції з “Охорони інтелектуальної власності” 15.06.2011 року, Саміров К.О., обговорюючи європейську практику, зокрема, Директиву 93/83/ЄЕС, зазначить: “станом на початок 2011 року, утворилися передумови для взяття під контроль на загальнодержавному рівні функції збору винагороди авторів, виконавців та інших суб’єктів права, невідомими особами, за підтримки (іноді, офіційної, а, частіше, - неофіційної) Державної служби/Державного департаменту інтелектуальної власності”.

Трішки пізніше, у відповідному листі від 20 січня 2012 року, Генеральна прокуратура повідомляє Науково-дослідний інститут Інтелектуальної власності, що розпочинає перевірку з вищезазначених обставин. Разом з податковою відбуваються численні перевірки, умовно, компаній як “Нікіна”, так і “Долінського”. За результатами перевірок, 14 травня 2012 року рішенням Департаменту інтелектуальної власності 3-7/3450 за підписом Янова, УЛМП (Долінського) позбавлена статусу акредитованої організації.
Стосовно директора УЛАСП (Нікіна), порушено кримінальну справу за статтею 192 КК України "Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою". Результати розслідування невідомі і на діяльність перелічених організацій, як бачимо, це не вплинуло.
Запити ЗМІ до Міністерства Табачника з цих питань, згідно публікацій в Інтернет, залишаються і досі без відповіді.

Руслана мовчить!
У Нікіна погашена судимість.

Долінський образився на Янова за позбавлення останнім УЛМП статусу акредитованої ОКУ і через своїх закордонних партнерів в жовтні 2012 року закидав Януковича листами від міжнародних організацій зі словами «Ми особливо занепокоєні останніми подіями в Україні, де легітимна організація колективного управління для звукозаписувальних компаній (УЛМП) була несправедливо позбавлена акредитації в той час, коли шахрайські організації продовжують функціонувати у співпраці з піратськими сайтами».

В період з 2010 по 2013 рік керівники організацій «Української ліга музичних прав» (УЛМП) та «Український музичний альянс» (УМА) при підтримці Громадської організації «Коаліції виконавців і продюсерів України», (в співзасновниках якої згідно відкритих реєстрів також Лижичко Руслана і її чоловік Ксенофонтов Олександр), помічені у виведенні коштів в розмірі 7 млн. грн. з рахунків ОКУ на свої особисті рахунки, - за «консультаційні послуги». За словами джерела, у Мінекономіки вважають, що ця сума - 7 мільйонів гривень - саме ті гроші, що призначалися для виплати правовласникам.
Посилання - https://tinyurl.com/2p8dyt9p
Пікантна подробиця: у УЛМП і “Коаліція виконавців і продюсерів України” зареєстровано однаковий номер телефону 044 2530168.

На сайті Асоціації Музичної Індустрії України (Долінський, Руслана та ін.), від 2.05.2013 публікується стаття, що Офіс торгового представника США вніс Україну, як найбільшого порушника авторських прав в світі, до так званого «списку 301». Підстав для прийняття таких рішень було зокрема «несправедливе, непрозоре управління» щодо збирання та розподілу авторських винагород для американських та інших правовласників».
Звичайно, співзасновники даної Асоціації, що утворена родинною компанією Люксен (Руслани і Ксенофонтова), Лавіни Мьюзік (Едуарда Кліма) і Комп Мьюзік (Олега Долінського) та ін. розуміють реальну ситуацію краще за будь-кого. Тому, у листах, що надходять від них до міжнародних організацій, які впливають на рішення при затвердженні урядом США «списку 301», наприклад до ІFPI, «чомусь» фігурує тільки об’єднання “Оберіг”, якому окрім незаконного позбавлення статусу ОКУ, додатково, обманом безпідставно зіпсують репутацію на весь світ (інформація з листа заступнику громадської ради при Мінекономіки, голові комітету Чорнобаю О.В).

В цей же час, в колективному зверненні творчих громадських об’єднань до Голови Держслужби інтелектуальної власності Ковіні М.В., вхідний номер №5459 від 12.03.2013 року, сказано: “…УМА та УЛМП (Долінського) впродовж років ігнорують вимоги статті 43 Закону “Про авторські і суміжні права”… розподіляючи кошти виключно між собою”.

Тут можна без слів: просто згадати все, повернувшись на початок історичних подій.

Але, далі теж буде цікаво.

В ході досудового розслідування, встановлено, що протягом 2013-2014 року Держпідприємтсво «Українське агентство з авторських та суміжних прав» (у 2014 році перейменоване в Державну організацію) перерахувало Асоціації «Дім Авторів Музики в Україні» код ЄДРПОУ 33239342, надалі – ДАМвУ (Примітка: засновниками були ТОВ «Комп Мюзік Паблішинг», ПП «Світова музика», ПП «Лавіна Паблішинг», кінцевими бенефіціарниими власниками були: Долінський О.А., Ляш О.А., Малиновський В.С., Клім Е.Є.) видавничу частку авторської винагороди (роялті), зібраної за 2012-2013 роки на загальну суму 6 590 086,64 грн., в порушення діючих правил розподілу та виплати авторської винагороди. Гроші авторів пішли по інших рахунках на нібито віртуальні "юридичні послуги". Вказані особи через підконтрольну їм структуру, а саме Асоціацію “Дім Авторів музики в Україні”, незаконно отримували роялті без її подальшої виплати суб’єктам авторського права. Важливий момент, гроші також проходили, через ТОВ “ЮЗАВ” ("Юридичний захист авторів та видавців"), яка, в свою чергу, є також співзасновником УЛМП (Долінського), де директором є Богдан Гловацький (третій, окрім Долінського та Милиновського, співзасновник згаданого вище Громадського об’єднання "Платформа Музичних Видавців України"), який в майбутньому стане також членом комісії з акредитації.

В цей час Руслана, в 2015 році на крилах Майдану, з високою промовою виступає на Антикорупційному форумі: “Подолати корупцію. Вбити дракона”.
Цитата Руслани: "Проблема корупції стала на шляху, коли ми просували Закон по боротьбі з піратством та Закон по авторському праву.
Я можу відверто сказати, що гроші мого друга Кузьми Скрябіна (Андрія Кузьменка), як і гроші Володимира Івасюка, успішно перетікали і досі перетікають в кишеню Дмитра Табачника.
І я відповідаю за свої слова. Я знаю, що я говорю.
Це лише на прикладі моєї рідної музичної індустрії. І це дрібничка в порівнянні з тим, які корупційні схеми гуляють в нашій країні."
Повне відео - https://youtu.be/FEK2jySG1Mw

Кримінальне провадження буде внесене лише в 2016 році до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016100090008081, яке відкрито по сьогодні. Потерпілих авторів, досить відомих всім, прикупивши кешем під розписку, змусили мовчати і справа лягла.

20 травня 2015 року відкрито чергову кримінальну справу №42016100000000712. Слідчим вказано що, службові особи Мінеконом, Державної організації авторських прав та Державної служби інтелвласності, зловживаючи службовим становищем … здійснюють перерахування авторських винагород на рахунки підконтрольних їм товариств з метою подальшого виведення грошових коштів у тіньовий сектор економіки.
За даними фактами через рік починається лавина обшуків у всіх компаніях, що запідозрені у таких діях, а це знову: «УЛМП», «ДАМВУ», ОП «УМА», ПО «УЛАСП», а також контрагентів УЛАСПа – субвидавців ТОВ «АВТОРСЬКЕ АГЕНСТВО «ЧЕСНА МУЗИКА», ТОВ «ЮНИВЕРС МЕДІА КОРПОРЕЙШН», ТОВ «ФАЛЬОСА ФЕМЕЛІ ФЕКТОРІ», ПП «МАРШАЛ РЕКОРДС», ТОВ «Катапульт Контент», ТОВ «МСМ.ЮА», ТОВ «ВОРНЕР МЬЮЗІК УКРАЇНА», «УКРАЇНСЬКА МУЗИЧНА ВИДАВНИЧА ГРУПА», ПП «УКРАЇНСЬКА МУЗИКА», ТОВ «АДСАУНД», ПП «СВІТОВА МУЗИКА» тощо. Пов’язані, афілійовані або дружні між собою численні юридичні особи, багато з яких також в майбутньому увійдуть співзасновниками чи членами у вже спільні структури «Долінського&Нікіна». https://reyestr.court.gov.ua/Review/69524652

З цього приводу «лідери руху розбудови інтелектуальної сфери», об’єднавшись, дадуть велику прес-конференцію в УНІАН 14.03.2017 року, де з «дитячими очима» будуть розповідати про абсурдні дії правоохоронних органів, що ніби дуже погано для України на передодні проведення чергового Євробачення. https://tinyurl.com/4cy42hh3

Зокрема, співробітник УЛАСП (Нікіна), продюсер Вадим Лисиця наголосить:
«Государство вместо помощи продюсерам, артистам, авторам навести порядок в этой сфере допускает такие действия, которые дискредитируют органы власти, потому что вместо того, чтобы помогать и способствовать развитию отрасли, они почему-то пытаются это остановить».

Тим часом, Нікін активно нарощує оберти, направляючи всі грошові потоки на УЛАСП. Все те саме, що колись робило УЛМП. Практика надавати користувачами звіти поступово або знищується, або проваджується така, яка потрібна "Нікіну&Co". За гроші авторів, які утримуються від таких зборів, в УЛАСП розширюється штат юристів, які «заганяють» штрафами і судами користувачів в компанії «Нікіна». Навколо нього починають небезкоштовно збиратися ті видавці (Долінський – один з них), які ще донедавна з ним воювали за гроші. Адже, окрім задоволення власних потреб, гроші потрібні для боротьби за авторів, бо чим кращий у видавця за ринковими показниками каталог творчого продукту авторів та виконавців, тим більший його пай в общаку «Нікіна». А, хто з тих, чия музика на ринку об’єктивно використовується, проте вони "не у корита" - гудбай… Видавці знають, але мовчать перед авторами про те, що реально відбувається на ринку, «бо саме за це отримують гроші». До речі, чому вони називають себе видавцями чи субвидавцями - прям питання!? Що саме вони видають (субвидають))), яким чином, якщо пісні створює і записує сам автор, а їм просто на аутсорс передає свої права разом із записаними піснями в управління, бо у автора немає власного штату менеджерів? Автор – наївний, як дитина: я був таким самим. Всі ми, автори і виконавці, роками співпрацювали з тими, хто, по суті, якщо не особисто нас, то наших колег по цеху просто “обкрадав”.

Також в цей період, в 2016 році засновується компанія ТММ Юкрейн, директором якої стає Феоктістова Наталія. З повідомлень в Інтернеті, припускається що вона - цивільна дружина Олексія Янова. Це співпадає з тим, що «Нікін» одночасно користувачам пропонує укладати договори або з ним, з УЛАСП, де тариф за послугу доволі суттєвий, або з ТММ Юкрейн, яка пропонує каталог, проте й тариф менший. Тобто, «Нікін» свідомо зосереджує увагу всього ринку саме на «ТММ Юкрейн»! Вже потім гроші йдуть (або не йдуть…) на рахунок УЛАСП. Так розвивається нова, ще одна, окрім вже існуючих, «прокладка».
До речі, у відкритих реєстрах також спостерігаєтья зв'язок Долінського з однойменними ліквідованими компаніями ТОВ ТОВ “ТММ Україна”, “ТММ Інтернешнл” тощо.

В цей же рік, досудовим слідством встановлено, що керівник Державної агенції авторських прав, (де Нікін свого часу був радником, а Руслана – заст. голови Авторської ради), в змові з підлеглими, а також менеджерами фірми “Развитие 2012”, вивели 14 млн. грн. авторських винагород на рахунок даної компанії, а потім з неї на рахунок “Українського професійного банку”, який через кілька днів визнали неплатоспроможним. https://tinyurl.com/mth854nb
Особи, що є бенефіціарами фірми “Развитие 2012”, одночасно є членами ради директорів “Мілкіленд Україна”. Авторські гроші пішли або на рятування банку, або на молочну продукцію: авторам вони більше не повернулись. Були відкриті кримінальні провадження, арештовані рахунки тощо. Ухвала суду ось https://reyestr.court.gov.ua/Review/58331022

З державного Підприємства авторських прав гроші виводились не тільки на “молочку” - як вампіри, до авторської винагороди присмоктались всі неліниві...

Руслана мовчить!

Але згодом, у тому ж 2016 році, на відкритому зібранні Державного підприємства авторських прав, про яке було повідомлено публічно лише за годину до його початку, Руслана повідомила наступне, про що також зробила публікацію у фейсбук:
- “Сьогодні відбулись на мій погляд безпрецедентні збори – збори авторів…Ті хто прийшли, - це ті, кому не байдужа доля української музики та української культури загалом. Мова йде про припинення надзвичайно наглого обкрадання авторів і корупції всеукраїнського масштабу…Я маю великий досвід в цьому питанні. Вже більше 10 років я борюся з піратством в Україні. В 2006 році будучи в Парламенті, я фактично дійшла до розвінчання цієї схеми”.

В майбутньому, в 2021 році, трішки за інших, незручних для Руслани обставин, в інтерв’ю Олесі Бацман вона скаже зовсім інше: “що відійшла від боротьби за авторське право ще в 2006 році”.

Також нагадаю ще раз, що за час свого депутатства Руслана не внесла жодної законодавчої ініціативи в сфері захисту авторських прав. До того ж, згідно даних з сайту ВРУ, Руслана була відсутня на половині пленарних засідань. А у ЗМІ Руслана запевняє: “— Буквально мечем розмахувала з трибуни, коли були парламентські слухання”. А наостанок, ще й додала, що її перебування в політиці “вбило” її бізнес”. https://gazeta.ua/articles/culture-newspaper/_ruslana-borotimetsya-z-piratami/225163

Також нагадаю, УМА та УЛМП (Долінського), в той період, залишились єдиними ОКУ зі збору авторської винагороди в сфері суміжних прав, з Державного підприємства були виведені мільйони авторських грошей в тінь, та була спроба рейдерського захоплення цього Держпідприємтва через утворену зокрема й Русланою приватну організацію УААП, у контексті чого були порушені відповідні кримінальні провадження та проведені перевірки Генеральною прокуратурою з певними наслідками до встановлених осіб.

Щоб згадати, повертаємось на початок статті, в період 2006 – 2008 роки.

Продовжую цитувати Руслану:
- “Чому я постійно згадую Табачника? Він хоч і не пов’язаний з більшістю ним створених організацій, але люди працюють на нього. Ми це називаємо “Ступак і компанія”. Я хочу, щоб ці прізвища були оприлюднені… Дискутуючи на тему чому так погано сьогодні працює Державне підприємство дійшли до думки, що необхідно роздержавити цю організацію, як це зроблено у всьому світі. Має бути створена одна ОКУ, якій ми передамо всі свої права відкликавши їх в іншу і якій ми довірятимемо”.

Десь колись це все вже було. Все повторюється. Чергова порція маніпуляцій, довірливі автори, загальні збори, про які було оголошено лише за годину до початку (згідно коментарів музикантів під публікацією Руслани у фейсбук). Це йшла підготовка утворених за десятиліття підконтрольних структур під новий законопроект “Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і суміжних прав”, до розробки якого активно долучаються всі учасники ринку.

При профільному комітеті ВР (комітеті з питань науки і освіти) з метою переробки за рішенням ВР недолугої редакції законопроекту від Мінекономіки, створюється робоча група, яка формально налічує 102 особи, серед яких Долінський, Гловацький, Бережной, Калениченко... Спостерігається спектакль, утворений з деструктиву і хаосу в обговореннях, в якому втрачається концентрація і увага нових політиків, які тільки приєднались до розбудови інтелектуальної сфери. Таких законів у світі – одиниці. Вони, зважаючи на істотну різницю в підходах до даної проблематики у різних країнах, істотно між собою відмінні і всі - щойно прийняті. Тому, не доводиться дивуватися, що Закон вийшов трохи “сируватий”. З цієї причини, маніпуляції, власне трактування букви закону, підміна понять – основна зброя «тиражувальників» в останні 3 роки.

№2415, що прийнятий 15.05.2018 року передбачає реєстрацію організацій колективного управління за новими правилами, як кажуть “з нуля”.

Ними тепер можуть бути тільки Громадські об’єднання або Громадські спілки, в яких рівнозначно мають бути представлені різні категорії суб’єктів авторського права. Ніяких більше Приватних компаній. У визначених сферах розширеного та обов’язкового колективного управління збір винагород з ринку можуть здійснювати тільки акредитовані ОКУ, лише одна організація на сферу. Кожні три роки такі організації обираються чи переобираються відповідною комісією з аналізом їх діяльності та з подальшим затвердженням чи оскарженням такого рішення наказом Міністра економіки.

Добровільне Колективне Управління - це коли збираються гроші на залишкових секторах ринку всі наявні ОКУ виключно щодо об’єктів авторського права включених до їх каталогу і зібране перераховується відповідно до наявних прав, договорів і звітів іншим ОКУ або напряму правовласникам\авторам тощо. Добровільне колективне управління може здійснюватись і до визначення Міністерством репрезентативних акредитованих організацій у сферах розширеного та обов’язкового колективного управління.

Правонаступником міжнародних договорів (договорів з ОКУ інших країн) Державного підприємтва авторських прав стає Громадська організація “Агенція Авторських і суміжних прав” (ГО УААСП), Віце-президентом якої стає Лижичко Руслана (яка нещодавно публічно наголошувала про необхідність роздержавлення державного підприємства і об’єднання авторів чи переведення «всього» в одну організацію), а згодом директором став Дмитро Костюк який до цього вже неодноразово також проявив себе, беручи участь у публічних зверненнях разом з Русланою, чи першим у списку, підписуючи колективні звернення зокрема до Департаменту інтелвласності або керівництва країни разом з Долінським “усуваючи” конкурентів останнього. (Наприклад лист від 2 червня 2006 року Голові держдепартаменту Паладію М.В. яким вимагали зняти статус ОКУ з “Оберіг”, де Костюк Дмитро підписався однаково і біля себе і біля прізвища Меладзе!?, а нижче Едуард Клім, Олег Долінський, Богдан Гловацький тощо).

В наглядові і авторські ради ГО УААСП, - організації яка тепер представляє авторські права переважної більшості українських авторів, правовласників і практично весь світовий каталог музичних творів (близько сотні мільйонів творів всього світу) через договори про взаємне представництво інтересів та отримує членство в CISAC, поруч з авторами входять представники або власники структур, «тиражувальники-субвидавці», що утворились за останні 15 років.
А щодо Держпідприємства авторських і суміжних прав, Мінекономіки розпочало процес ліквідації, який триває і по сьогодні.

Долінський О. на зборах новоутвореної організації за підтримки лояльних осіб та певних “видавців” намагається проштовхнути правки у статут ГО УААСП, за яким отримав би певний контроль над прийняттям рішень організацією, але отримує неочікуваний спротив авторів: Яценко Андрій (Diezel), Кириченко Віталій, Олександр Злотник, Олег Фагот Михайлюта, Наталія Дзеньків, я і інші проголосували проти такого рішення.
Долінський О. врешті решт розуміє, що його план не спрацює і перестає відвідувати збори організації, відправляючи на них свого представника Богдана Гловацького, який бажає виступати одночасно від імені інших осіб лояльних до “Долінського&Co”, намагаючись на зборах голосувати одноосібно одразу за всіх “відсутніх”, що не приймається членами організації.

Руслана Лижичко теж чомусь перестає з’являтись на зборах авторів.

Одночасно з цим, оскільки у «Долінського» його ОКУшки ПО УМА та ПО УЛМП, завдячуючи IFPI, формально, публічно, не сильно зашкварені та мають чимало договорів щодо прав на фонограми з іноземними ОКУ, він по-новому перереєстровує ці самі юридичні особи на ГС
УМА та ГС УЛМП, зберігаючи історію та результати їхньої “білої та пухнастої” діяльності, насамперед - договори. Абсолютно по-іншому підійшов до цього питання Нікін. Маючи не по роках багатющий життєвий досвід (дивись про його кар’єру вище), як все нове проваджується у нашому державному секторі, й не тримаючись за зашквареність приватних організацій ОКУАСП і УЛАСП, він реєструє громадські спілки з такими ж самими назвами й реєструє їх, як ОКУ.

Зберігши бренди “ОКУАСП” і “УЛАСП”, Нікін у різні періоди останнього триріччя, - звичайно, з порушенням закону, - використовує на ринку коли приватний УЛАСП і ОКУАСП, коли громадський… Одночасно в громадські спілки «Нікіна»: ОКУАСП та УЛАСП співзасновниками та членами входять різні «видавці». Користувачі, звичайно, в це не вникають, а тиражувальникам байдуже, бо «общак» той самий. А от Мінекономіки один-в-один проявляє ту ж “сліпоту”, що свого часу Департамент інтелвласності Міносвіти. Чи не тому, що середня ланка чиновників Мінекономіки, відповідальних за проблематику, була запозичена з колишнього Департаменту? Міністри і Закони змінюються, а “пригодовані” сидять роками.

На початку 2019 року, Долінський Олег домовляється з Нікіним Олександром про розподіл всього ринку 50\50 (про що зазначено в меморандумі, який Нікін іноді демонструє на зустрічах зі слів свідків). Разом вони розвертають нову потужну кампанію по знищенню тепер вже найбільшої авторської ОКУ - ГО УААСП, намагаючись отримати всі акредитації на підконтрольні лише їм організації колективного управління, підбираючи під себе усі потоки збору авторських і суміжницьких винагород.

Першим кроком даного “союзу”, вже за відпрацьованим 10 років тому сценарієм спроби знищення ОКУ Оберіг (згадуємо період 2006 – 2015 років), але з певними змінами. Так, на початку 2019 року Департаментом Мінекономрозвитку було внесено примітку в реєстр Організацій Колективного Управління, яка забороняла діяльність ОКУ до визначення акредитованої ОКУ, хоча закон не передбачає такого обмеження. Що відповідно забороняє збір організацією авторських винагород, та унеможливлює їх виплату авторам як в Україні, так і за її межами, при цьому статус ОКУ залишається. Таке собі “ноу-хау”. На численні багаторічні запити і звернення Мінекономіки не надав жодного пояснення своїм діям, залишаючи ситуацію незмінною від чого, в тому числі, несуть збитки автори по всьому світу. Для ГО УААСП, члена CISAC, почався період перевірки на міцність, а «Нікін» тим часом, вводячи в оману користувачів, здійснює збір авторських винагород на рахунки своїх Приватних компаній, які, увага!, позбавлені статусу ОКУ після прийняття нового Закону №2415, і подібна діяльність законом не передбачена. Але ж ніхто цього не перевіряє, бо Мінекономіки, як відомо, - “СЛІПЕ”.

Другий крок: в комісії з акредитації ОКУ при Мінекономіки, входять афілійовані з Долінським особи, а саме Богдан Гловацький та Гнат Бережний, представляючи «де-факто» інтереси «індустрії Долінського-Нікіна». Рішенням даних комісій, «Нікін» отримує акредитацію у сфері суміжних прав щодо публічного виконання комерційних фонограм на новоутворену Громадську спілку УЛАСП, де посаду генерального директора вже займає особисто. При цьому два члени комісії з акредитації, що представляли радіо мовників, наголосили що дана організація, УЛАСП, не відповідає вимогам “репрезентативності”. Дана інформація зазначена в протоколі комісії від 10.05.2019 року. Але на це знов ніхто не звертає уваги. У свою чергу, Долінський отримує акредитацію в сфері суміжних прав щодо
публічного сповіщення комерційних фонограм на перереєстровану Громадську спілку
УМА.

Третій крок. Громадська спілка УМА та нашвидкуруч утворена (за місяць до подачі документів) нова спілка КАМП – “Коаліція аудіовізуальних і музичних прав” (контрольний пакет у Долінського), за підтримки “своїх” членів комісії, з ознаками порушень та конфлікту інтересів, про що знову пишуть творчі спілки новому Прем’єру Гройсману (але без зворотної реакції) отримують бажані акредитації в сфері відповідно приватного копіювання і кабельної ретрансляції в середині 2019 року.

Так чи інакше, хоч і УМА «Долінського», і УЛАСП «Нікіна» з ласки Мінекономіки без проблем акредитувались на монопольне право збирачів винагороди на давно захоплених ними ринках її збору за, відповідно, публічне сповіщення та публічне виконання комерційних фонограм, Закон №2415 відчутно угальмував діяльність УМА, проте по факту не став на заваді подальшого активного розвитку “імперії Нікіна”, у якій задіяно два УЛАСПа, два ОКУАСПа і допоки не до кінця з’ясована кількість організацій-прокладок типу ТММ Юкрейн...

Залишаються останні акредитації, саме в авторській сфері, які прямо стосуються виплат авторам, це публічне сповіщення і публічне виконання музичних творів.
І саме за це піде найпотужніша боротьба з авторами за останні 20 років.

Спостерігаючи за розвитком подій, Автори розуміють що Долінський Олег в новій потужній авторській спільноті ГО УААСП був “троянським конем”, плани якого не здійснились. Долінського, а згодом і його поплічників, рішенням загальних зборів від 16 квітня 2019 року було виключено з членів організації.

У 2019 році у спільноту було прийнято сотні нових авторів, в тому числі, з активною позицією Тараса Тополю та Сергія Вусика, музикантів гурту Антитіла. Пізніше, у 2020 році приєднається також активні Катерина Павленко (гурт GO-A), а в Наглядову раду увійде Ірина Горова (Mozgi Group) та Лєра Левицька (Onuka і The Maneken), які, як і багато інших, в пошуках авторських винагород, не знаючи, що попереду будуть важкі Covid часи, почали самостійно занурюватись в історію розвитку інтелвласності України та поступово приєднуватись до найбільшої, заблокованої “приміткою”, авторської спільноти. Загалом, організація в той момент вже налічувала близько 500 українських авторів, представляла інтереси мільйонів авторів світу і права сотні мільйонів пісень.

Повернемось до хронології подій.
За взаємним рішенням сторін було звільнено з посади генерального директора Дмитра Костюка (екс продюсера гурту ВіаГра), а новим, тимчасово виконуючим обов’язки генерального директора, було обрано мене. Першим спільним рішенням після вступу на посаду було: проведення детального незалежного аудиту за час існування організації.
По Дмитру Костюку наразі відкрито низку кримінальних проваджень.

В кінці 2019 року «Автори», як ті хто наповнює ринок музичним контентом, інвестує в нього власні заощадження і інтелектуальний труд, є безпосередніми власниками творів і саме тому самостійно опікуються даною сферою авторських прав у всьому світі, повністю взяли під контроль ОКУ - ГО УААСП, очікуючи можливості перейменувати авторську організацію.

Руслану, яку я, Валерій Харчишин майже рік намагався повернути в авторський актив, запрошував на збори, писав, дзвонив, ловив - рішенням загальних зборів було знято з посади Віце-президента організації та виключено з авторської ради на підставі її постійної відсутності на зборах, що відображено в протоколі загальних зборів і про що повідомлено їй. [SO1] Я не отримував її заяву про вихід з організації, а також дивлячись на те, що в 2006 році виключні авторські права Руслани передані в Британський PRS, відповідно всі права на її пісні, представлені в Україні через авторську спільноту ГО УААСП згідно укладених міжнародних договорів. Це важливий момент.

Через певний час, в грудні 2019 року Президентом авторської ради ГО УААСП було обрано Олександра Злотника, а Віце-Президентом - Тараса Тополю.

11 лютого 2020 Наказом Міністра економіки № 375 від 14.11.2019 призначено засідання акредитаційної комісії у авторській сфері, яка повинна була визначити ОКУ у сферах публічного виконання та публічного сповіщення музичних творів. Проте, Увага!, Приватна організація ОКУАСП (Нікіна) - діяльність яких вже не передбачена законодавством зі збору авторських винагород і яка вже втратила статус ОКУ (після прийняття нового Закону №2415) - зупиняє процес акредитації, скасовуючи Наказ Міністра через суд. Ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.02.2020 у справі № 640/2497/20.

Причина в тому, що Нікін не встиг отримати статус ОКУ на свій другий ОКУАСП, який утворений вже як громадська організація, і вирішив, що без нього акредитація не має відбуватись.
Відповідна публікація Міністерства економіки за посиланням http://surl.li/axuop.
Мінеконом рішення суду не оскаржувало, хоча приводи для цього були більш ніж вагомі.
Було просто повідомлено про нову дату і час наступного засідання.
Згодом я і наївні автори ГО УААСП промовчали, будучи впевнені у відповідності авторської організації вимогам Закону, готуючись до нового засідання, тим часом «заборонені» Приватні організації УЛАСП та ОКУАСП «Нікіна» продовжують нарощувати збір авторських винагород, з відкритим порушенням законодавства, на яке Департамент Інтелвласності закриває очі.

Пізніше, після вивчення історичних подій, буде прослідковуватись багаторічне підігрування держчиновниками Мінекономіки діям «Долінського&Нікіна», що має ознаки системної корупції.
Авторам все більше стає зрозуміло, що остання акредитація готується під новоутворену Громадську спілку ОКУАСП (Нікіна), що утворить на ринку монопольне становище двох багато разів згаданих осіб. На адресу Мінекономіки будуть направлені численні скарги стосовно членів комісії з акредитації Богдана Гловацького та Гната Бережного, які не відповідали встановленим законодавством критеріям відбору членів комісії у авторській сфері, фактично представляючи інтереси передусім організацій, які опікуються суміжними правами (тиражувальників), та пов’язані з компаніями «Долінського», що утворює конфлікт інтересів, що заборонено Законом №2415.
Згодом, за публічним тиском авторів на Мінеконом, запущено процес переобрання членів комісії.

“Тиражувальники-субвидавці”, направляючи всі сили і купу грошей на публічну дискредитацію ГО УААСП, і під таким приводом, створюючи в інформаційному середовищі міф про необхідність реєстрації нової, чистої організації колективного управління, за кілька тижнів до строку подачі документів на нову акредитацію, утворюють нову ОКУ - Громадську спілку “Автори та Видавці” співзасновником якої стає зокрема родинна компанія ТОВ “Люксен” Руслани Лижичко. Також, закинувши на борт організації ГС “АіВ” ще пару юридичних осіб, для прикриття, що представляють декілька відомих артистів, і які, звичайно, не всі глибоко розуміють інтригу і відповідно не здогадуються, куди їх втягнуть в майбутньому.

Статут даної організації завуальовано, але на 100%, відповідає тим вимогам, які хотів впровадити Долінський в ГО УААСП отримавши супротив авторів. Відповідно до цього статуту, якщо спрощено, при будь-якій кількості авторів і членів, перевага голосів завжди буде у Долінського.

Президентом “Автори та Видавці” традиційно стає Руслана Лижичко, а формальним директором Денісов Кирило - підставна особа (із даних соцмереж, гітарист з середньою освітою). Директором з ліцензування публічного виконання і правом вчиняти дії від юрособи - Нікін Олександр, а Директором з ліцензування публічного сповіщення і також правом вчиняти дії від даної юрособи - Павло Калениченко, який нагадаю, одночасно вже є керівником інших компаній “Долінського”, «УМА» та «КАМП», що отримали інші акредитації у відповідних сферах.

Домовленість 50/50 між “новоспечиними партнерами” дотримано. Публічне виконання усно домовлено віддати ОКУАСП (Нікіна), а Публічне сповіщення - АіВ (Долінського). При цьому менеджмент Нікіна буде обдзвонювати ринок в інтересах обох організацій, бо у останній такої «можливості не має». Інші домовленості невідомі.

Руслана розпочинає публічну кампанію з призовом інших авторів вступати в її організацію «АіВ», проте замовчує той момент: для того, щоб стати Президентом організації, потрібно для початку стати її повноправним членом, відповідно до статуту. А для того, щоб стати членом «АіВ» необхідно передати в управління даній організації колективного управління права на свої пісні згідно чинного законодавства. Виникає запитання, - які твори передала Руслана Лижичко в управління “Автори та Видавці”, якщо виключні авторські права на весь каталог Руслани знаходиться в управлінні Британської PRS на територію всього світу? Всі нові композиції теж автоматично передаються Британській PRS. Відповідно до договору між PRS та ГО УААСП права Руслани представлені на території України саме через ГО УААСП. Отже, є усі підстави припустити, що заради отримання акредитації організацією “Автори та Видавці”, Руслана стала її “Президентом” з метою впливу на суспільну думку, вводячи в оману авторів та чиновників Мінеокономіки в інтересах певних осіб шляхом порушення власної угоди з PRS та статуту ГС «АіВ»,…

Відсутність міжнародних договорів, напрацювань у сфері колективного управління, штату працівників, досвіду будь якої діяльості, і повна невідповідність вимогам “репрезентативності” будуть одними із зафіксованих порушень під час проведення конкурсу з визначення акредитованої організації. За дверима переобрані члени комісії, серед яких все одно залишається Гнат Бережний, афілійований з Долінським О., потім будуть жартувати, що ця організація, на той час, не мала навіть стола та стільця.

18.12.2020 на офіційному сайті Мінекономіки було оприлюднено інформацію про те, що за результатами проведених конкурсів акредитованою організацією у сфері розширеного колективного управління «публічне сповіщення музичних недраматичних творів з текстом і без тексу, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів, крім кабельної ретрансляції» визначено Громадську спілку «Автори та Видавці» (Лижичко, Нікін, Долінський), а у сфері «публічне виконання музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів» – Громадську спілку «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами», керівник якої Нікін.
Нагадаю, компанії “Нікіна і Долінського” отримали ще 4 акредитації в інших сферах колективного управління. Для утворення фактичної монополії у сфері управління авторськими і суміжними правами залишалось лише підписати Міністром економіки (Петрашко І.Р.) відповідний наказ.
Зазначені результати конкурсів наразі заперечуються в судах авторською спільнотою, а саме Громадською організацією «Українська агенція з авторських та суміжних прав», яка брала участь у конкурсах, та об’єктивно є найбільш репрезентативною ОКУ, яка має величезну підтримку міжнародної спільноти, про що були направлені десятки листів від подібних організацій всього світу, а також конфедерації CISAC на адреси керівництва держави, але незважаючи на це, наша ОКУ тоді не була акредитованою.

Конкурси були проведені з численними порушеннями, а саме:
- Документи, що підтверджують компетенцію декількох членів комісії з акредитації, офіційно надійшли в Міністерство вже після завершення конкурсу, що зазначає, що профільним заступником Міністра економіки Романішиним О.В. ці особи були допущені до проведення конкурсу незаконно, отже, призвело до неправомірності ухвалених рішень.
- Порушення порядку голосування на засіданнях комісії з акредитації.
- Неврахування репрезентативності організації, визначеної Законом про ефективне управління №2415.
- Неможливість встановити членами комісії достовірність даних, зазначених у звітах, наданих ГС ОКУАСП.
… і ще багато інших порушень, що викладено в повному обсязі у судових позовах проти Мінекономрозвитку.

Також, ГО УААСП було подано заяву до Національного антикорупційного бюро України про вчинення кримінальних правопорушень заступником міністра Мінекономрозвитку Романішиним О.В. та іншими посадовими особами Мінекономіки.
24 березня 2021 р. Ухвалою апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у справі № 991/1653/21 зобов`язано уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою ГО УААСП № 74 від 17.02.2021. Пізніше справу буде передано до ДБР, слідчі дії досі тривають.

В січні 2021 року представники ГО УААСП, творчих спілок, автори і виконавці вийшли з мітингом «За чесні роялті» під стіни Верховної Ради, протестуючи проти рішення, яке було прийнято на конкурсі з акредитації. До авторів з комітетів згодом вийшли народні депутати поцікавитись проблемою, а саме: Володимир Вятрович, Олександр Санченко, Микита Потураєв та інші. https://lb.ua/society/2021/01/25/476055_bilya_verhovnoi_radi_muzikanti.html

Заручившись підтримкою депутатів та за ініціативи Мінкультури і Офісу Президента після мітингу, автори ГО УААСП упродовж зими - весни 2021 року брали участь у засіданнях і круглих столах, за участі представників ОКУ Нікіна О., Долінського, зокрема О., Руслани Л., Ксенофонтова О., а також Міністра економіки Петрашка І.Р., Міністра Культури Ткаченка О.В., народних депутатів і їх помічників, представників Офісу президента, де доводили, що вказані конкурси проведені з порушенням законодавства, а авторські гроші організації-переможці «проганяють» роками через «фірми прокладки» по 3х та 4х стороннім договорах.
Було прийнято спільне рішення знайти спосіб перезавантажити конкурси, і за головування незалежної сторони, на майданчику Міністерства Культури, за участю Міністра О. Ткаченка, спробувати досягти компромісу між всіма зацікавленими сторонами.
Незважаючи на це, під час визначеного періоду проведення перемовин, громадянин Нікін Олександр Іванович, від імені організації, що перемогла на конкурсі – ГС ОКУАСП, подав до суду оскаржуючи дії Мінеконом, стосовно не підписання Міністром наказу, який завершує процедуру конкурсу з акредитації.

Розуміючи, що перемовини зайшли в глухий кут, - і одна із сторін постійно діє за власним сценарієм, авторська спільнота виходить публічно з новими пресконференціями.

Так, 5 травня 2021 року в українському кризовому центрі, Вусик Сергій, автор/композитор, директор гурту Антитіла, опублікував деталі власного розслідування, стосовно виведення авторських винагород в тінь із зазначенням причетних до цього фізичних і юридичних осіб, серед яких компанії і особи афілійовані з Долінським О. і Нікіним О. За цими даними також було порушено кримінальну справу, провадження якої досі відкрито, ведеться слідство. https://tinyurl.com/2p994rrh
На той час, авторська сфера залишається «заблокованою», у зв'язку з тим ще не завершена процедура з акредитації, і відповідно до законодавства ніхто з Організацій Колективного Управління з грудня 2020 року в цій сфері не має право збирати з ринку авторські винагороди. Але це не зупиняє діяльність Нікіна О., який публічно звітує про збільшення обсягів збору, в тому числі на приватні компанії, в тому числі за міжнародний каталог, який представлений в Україні виключно через ГО УААСП, та публічно хизуючись тим, що ліцензує біля 18000 публічних закладів, обсяг якого,- приблизно оцінюється в 500 млн грн на рік тільки за суміжні права (мінімум), але при цьому на офіційних ресурсах УЛАСП\ОКУАСП зазначаються цифри таких зборів біля 60 млн грн. Мінекономіки жодним чином не реагує на подібну зухвалу діяльність, а на відповідні офіційні запити відмахується відписками.
Як вихід з кризи у травні 2021 року за ініціативи народних депутатів України Потураєва М.Р. та Санченка О.В. зареєстровано законопроект №5572, «Про внесення змін до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", який має перезавантажити ситуацію, що склалася після проведення останніх конкурсів з акредитації ОКУ і розблокувати сферу колективного управління авторськими правами.

Одночасно з цим, на позов «Нікіна» проти Міністерства стосовно не підписання Міністром відповідного Наказу, юристи Мінекономіки, відправляють в першу судову інстанцію від імені міністерства пояснення з чомусь доволі слабкою позицією захисту, незважаючи на кримінальні провадження і купу зафіксованих порушень комісії з акредитації під час проведеного конкурсу. Як наслідок, Міністерство економіки програє першу інстанцію в адміністративному суді «проти Нікіна».
За рішенням Міністра економіки Петрашка І.Р., Міністерство подає апеляцію.

В липні 2021 року апеляційним адміністративним судом Києва, в рекордні строки (3 тижні) винесено рішення вдруге змусити підписати Міністра наказ з акредитації. Хоча Міністр має законні підстави цього не робити, і навіть видати Наказ протилежного змісту про скасування рішення комісії з акредитації, оскільки ця комісія є всього дорадчим органом. В колах юристів гуляють чутки, що дане рішення суду оцінюється в 10 млн грн. Вже новий Міністр економіки Любченко, подає зустрічний позов до Верховного суду на це рішення апеляційного суду, але виконавче провадження вступає в силу, навіть поки триває касаційний процес, який триває і зараз.

Серпень – вересень 2021 року - сотні підписів і печаток: авторів, користувачів, представників радіомереж, телебачення, ресторанних асоціацій, громадських об'єднань і найбільших музичних фестивалів з'являється під колективним зверненням до керівництва держави на підтримку законопроекту №5572. Оригінали звернення направлені до всіх відповідних державних установ та народних депутатів. Одночасно надходять нові листи підтримки законопроекту №5572 від міжнародних спільнот авторів. За часів існування Незалежної України, завдяки титанічним зусиллям авторів, це була найбільша згуртованість музичної спільноти та дотичних індустрій проти багаторічного утримування авторської сфери особами, які понівечили та дискредитували національне колективне управління , які нічого не інвестують в розвиток української культури, але лише працюють на корпоративний інтерес.
Одночасно з цим Нікін і Долінський особисто, а також від імені кожної своєї компанії, закидує Сергія Вусика десятком судових позовів написаних під копірку, вимагаючи спростувати викладену інформацію про відмивання авторських грошей, яка набрала величезного розголосу за межами України в тому числі. У всіх десяти судах «Долінського» і «Нікіна» представляє один і той самий адвокат.

У вересні 2021 року, уникаючи кримінальної відповідальності за невиконання рішення апеляційного суду, Міністром економіки прийняте рішення про затвердження результатів конкурсів, проведених у 2020 році (наказ Мінеконіки від 24.09.2021 № 612-21). Наказ підписує ВО Міністра економіки Гринюк В.О. Одночасно з цим триває процес оскарження рішення апеляційного суду у Верховному Суді.
В цей же період проходять комітетські слухання, де розглядається законопроект №5572, і за рішенням більшості комітету виноситься на перше голосування до зали ВР.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень зазначеного законопроекту з моменту набрання чинності цим Законом визнаються такими, що не відбулися конкурси на визначення акредитованої організації колективного управління, а також втрачають чинність відповідні рішення Установи (Мінекономіки) про акредитацію організації колективного управління та рішення комісії з акредитації організацій колективного управління, які були прийняті у визначених сферах до моменту набуття чинності цим Законом. А також вступає в силу добровільне управління, що дає можливість здійснювати свою діяльність всім організаціям колективного управління до проведення і прийняття рішень з нових конкурсів в даній сфері.

Таким чином, після прийняття зазначеного Закону, конкурси з акредитації організацій колективного управління у сферах публічного виконання і публічного сповіщення музичних недраматичних творів будуть перезавантажені і всі бажаючі організації колективного управління, в тому числі ГО УААСП, зможуть брати в них участь знову, але вже під пильною увагою авторської спільноти і суспільства на засадах репрезентативності, - що означає наявність у організації найбільшої кількості прав на твори, що були отримані в управління шляхом укладання договорів з міжнародними і вітчизняними авторами, а також довіра і підтримка авторськими спільнотами світу.

Станом на 25.10.2021 законопроект №5572 ВРУ прийнято за основу (готується на друге читання).

29.10.2021 громадянин Нікін Олександр Іванович був затриманий співробітниками СБУ під час намагання дачі хабаря у розмірі 100000$, і повторення такого платежу щорічно з організацій Громадська спілка «ОКУАСП» та Громадська спілка «Автори та Видавці» в яких відповідно Нікін займає посади директорів, а Руслана є Президентом останньої, - помічнику народного депутата Санченка О. за внесення правок або відтермінування розгляду законопроекту №5572, про що вже є опубліковані докази та офіційні публікації на веб ресурсах СБУ та ГПУ.
Руслана і особи, що прямо чи опосередковано якось пов’язані з компаніями «Долінського» і «Нікіна», моментально піднімають неабияку бурхливу реакцію в соцмережах і ЗМІ, розповсюджуючи маніпулятивну інформацію.
Через місяць після арешту, посаду Олександра Нікіна анулюють в ГС «АіВ», а на посаду виконавчого директора, де була «підставна особа» призначають Малиновського Віктора, який всі ці роки був директором інших компаній, пов'язаних зі структурами «Долінського». Тепер в ГС «АіВ» він керує разом з Павлом Калениченко, директором УМА, КАМП (Долінського).

Руслана відхрещується від знайомства з Нікіним О., а в інтерв’ю 8.12.2021 Олесі Бацман відверто приховує, що Нікін був причетний до її організації.
Всі причетні до утворення тіньових схем прикладають неабияких зусиль для зупинення голосування за законопроект №5572 розміром з 2 абзаци.
Безпроблемні акредитації Громадських спілок УМА та УЛАСП, а згодом й “Автори і
Видавці” (Долінського, а президент Руслана) та “Організація колективного управління авторськими і суміжними правами” або ГС ОКУАСП (Нікіна) була якісно підготовленою “добросовісною” роботою трьох комісій з акредитації організацій колективного управління на право збору винагороди у різних сферах, до складу яких “волею долі” (а точніше - завдячуючи середній ланці чиновників Мінекономіки) двічі потрапляв Богдан Гловацький і тричі - Ігнат Бережной - особи, пов’язані упродовж багатьох років з О. Долінським та Русланою.

Усі музиканти знають, що найкраща імпровізація, це та, яка якісно підготовлена. А конкурс на виявлення репрезентативності серед ОКУ-претендентів на акредитацію, як показало життя, на жаль, допоки (в силу недосконалості Закону №2415) є скоріш “джазовою імпровізацією” складу цієї комісії (у якій кожний член може у потрібний момент стати “солістом”), аніж строгим дотриманням нею нормативних принципів. Тож, однією з особливостей останніх 3-х років була боротьба громадського сектору та «тиражувальників» за участь їх представників у складі акредкомісії і усі три раунди тиражувальниками були виграні. Але цього разу вони отримали достойну відсіч принципових авторів, яким в певний період пропонували чималі фінансові преференції, та схоже вперше отримали неочікувані відмови.

Мені особисто пропонували 1 млн. грн. - авансом, за зраду своїх принципів і принципів друзів, що встали поруч. І кожному з моїх друзів були подібні пропозиції.

Оскільки недосконалість (застарілість) сьогоднішнього законодавства сфери авторського права (не тільки Закону №2415) стала абсолютно очевидною, вже близько 2-х років тому Мінекономіки взялося за розробку нового Закону Про авторське право і суміжні права, з внесенням змін до Закону № 2415. Півтора роки тому цей новий законопроект з’явився на веб-сайті Міністерства для суспільного обговорення. Фахівці, що представляють інтереси незалежних від тиражувальників творців, відмітили, що проект “підстиляє солому” під
клан «Долінського-бізнес-леді Руслани-Нікіна» (наприклад, публікація «Санта Барбара» про вічнозелені помідори» в журналі 4’2020 «Інтелектуальна власність в Україні»). З цього моменту, усі зацікавлені сторони (а це, окрім Мінекономіки, творча громадськість, тиражувальники, підприємці-користувачі авторських прав) почали готуватися до наступної спроби (а, скільки їх вже було…) змінити законодавство й, відповідно, практику (або залишити, як воно є) у даній царині. І це - ще одна ознака корупції і галузевих проблем станом на сьогодні. Як наслідок, сьогодні маємо доти безпрецедентний пул з 5-ти альтернативних “на будь-який смак” законопроектів з авторського права (№№5552 – 5552-4).

Але, це - окрема історія…
Як було, вже не буде!

Валерій Харчишин.

Долінский Олег, разом зі своїми колегами, протягом двох останніх десятиліть створив мережу організацій у сфері авторського права України. За посиланням на відкритий ресурс ClarityProject видно, що наразі Олег Долинський є бенефіціаром, засновником, керівником або пов’язаною особою у більш ніж 10 організаціях:
1) ТОВ «КОМП МЮЗІК» - ЄДРПОУ 30858536, музичне видавництво, керівник - Олег Долинський, засновники та кінцеві бенефіціарні власники - Олег Долинський, Інна Долинська.
2) ТОВ «КОМП МЮЗІК ПАБЛІШИНГ» - ЄДРПОУ 32381678, музичне видавництво, керівник – Олег Долінский, засновники та кінцеві бенефіціарні власники – Олег Долінський та Інна Долінська.
3) АСОЦІАЦІЯ "АГЕНТСТВО ЗАХИСТУ МАЙНОВИХ ПРАВ" - ЄДРПОУ 33156193, асоціація, керівник - Олександр Волинець, серед засновників - ОП (припинена, на сьогодні діє ГС) "УКРАЇНСЬКИЙ МУЗИЧНИЙ АЛЬЯНС" (ЄДРПОУ: 31815383, керівник – Ігнат Бережний), ОБ'ЄДНАННЯ ПІДПРИЄМСТВ (на сьогодні ГС) "УКРАЇНСЬКА ЛІГА МУЗИЧНИХ ПРАВ" (ЄДРПОУ:32309633), кінцевими бенефіціарними власниками, зокрема є Олег Долинський, Інна Долинська, Олександр Кваша.
4) ГРОМАДСЬКА СПІЛКА "УКРАЇНСЬКИЙ МУЗИЧНИЙ АЛЬЯНС" (ГС УМА) – ЄДРПОУ 31815383, - правонаступник ОП «УМА» (керівником якої був Ігнат Бережний), акредитована у 2 сферах ОКУ, керівник – Павло Калініченко, засновники – ТОВ КОМП МЮЗІК (ЄДРПОУ 31815383) та ТОВ ЛАВІНА МЬЮЗІК (ЄДРПОУ 31921870), Голова наглядової ради – Олег Долінський.
5) АСОЦІАЦІЯ "ДІМ АВТОРІВ МУЗИКИ В УКРАЇНІ" (ДАМВУ) – ЄДРПОУ 33239342, асоціація (раніше мала статус ОКУ), керівник – Юрій Ховхун, засновники –ПП «Світова музика» (ЄДРПОУ 36463790), ТОВ «КОМП МЮЗІК ПАБЛІШИНГ» (ЄДРПОУ 32381678), ПП «ЛАВІНА ПАБЛІШИНГ» (ЄДРПОУ 36309033), серед кінцевих бенефеціарних власників – Олег Долинський, Олексій Ляш.
6) АСОЦІАЦІЯ "МУЗИЧНОЇ ІНДУСТРІЇ УКРАЇНИ" – ЄДРПОУ 34980593, асоціація, керівник – Ігнат Бережний, серед засновників - ТОВ КОМП МЮЗІК (ЄДРПОУ 31815383) та ТОВ ЛАВІНА МЬЮЗІК (ЄДРПОУ 31921870), бенефіціари – Олег Долинський та Інна Долинська
7) ГРОМАДСЬКА СПІЛКА "КОАЛІЦІЯ АУДІОВІЗУАЛЬНИХ І МУЗИЧНИХ ПРАВ" (ГС КАМП) – ЄДРПОУ 43080257,акредитована ОКУ, керівник – Павло Калениченко, засновники – ТОВ «КОМП МЮЗІК» та ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСНА ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ "ЛІГА АУДІОВІЗУАЛЬНИХ ПРАВОВЛАСНИКІВ" (ЄДРПОУ 37199157), Олег Долінський є членом Наглядової ради.
8) ГРОМАДСЬКА СПІЛКА "УКРАЇНСЬКА ЛІГА МУЗИЧНИХ ПРАВ" (ГС УЛМП) має статус ОКУ – ЄДРПОУ 32309633, ОКУ, керівник – Олександр Кваша, засновники – ТОВ «КОМП МЮЗІК», ТОВ «ЛАВІНА МЬЮЗІК» та ТОВ «ЮЗАВ» ( ЄДРПОУ 35211863), Голова наглядової ради – Олег Долинський.
9) "ПЛАТФОРМА МУЗИЧНИХ ВИДАВЦІВ УКРАЇНИ" (ПМВУ)– не є юридичною особою, керівник – Богдан Гловацький, засновники – Олег Долінський, Віктор Малиновський.
10) ГРОМАДСЬКА СПІЛКА "УКРАЇНСЬКЕ ТОВАРИСТВО МУЗИЧНИХ ТА ТЕАТРАЛЬНИХ АВТОРІВ" - ЄДРПОУ 42667718, ОКУ, керівник – Олександр Кваша, засновники – ПП «Світова музика» (ЄДРПОУ 36463790) та ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ ТЕАТРАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО» (ЄДРПОУ 40253491) (прим. Олег Долінський офіційно не має відношення до цієї юридичної особи, проте вона заснована його партнерами Олександром Квашою та Олексієм Ляшим, з якими Олег Долінський засновував інші ОКУ).
11) ГРОМАДСЬКА СПІЛКА «АВТОРИ ТА ВИДАВЦІ» має статус ОКУ (4 дні до кінцевої дати подання документів на акредитацію), прийнято рішення про акредитацію, ЄДРПОУ 43754460, керівник – Кирило Денісов, представники відповідно до ЄДР – Нікін Олександр, Калениченко Павло, член ради правовласників –ТОВ «КОМП МЮЗІК ПАБЛІШИНГ» (ЄДРПОУ 32381678).

Крім зазначеного Олег Долінський є членом наглядових рад ГС «УЛАСП» та ГС «ОКУАСП», очолюваними Олександром Нікіним.
Основними партнерами Олега Долінського є Богдан Гловацький, Ігнат Бережний, Олександр Кваша, Павло Калениченко, Олексій Ляш.

1) Богдан Гловацький – керівник ПМВУ, власник музичного видавництва BOGDANOVAMUZYKA, колишній співзасновник та керівник ТОВ «ЮЗАВ» (на сьогодні - Олена Цапенко), ТОВ «ЮЗАВ» ( ЄДРПОУ 35211863) є співзасновником ГС «УЛМП».
2) Ігнат Бережний – керівник АСОЦІАЦІЯ "МУЗИЧНОЇ ІНДУСТРІЇ УКРАЇНИ, колишній керівник ОП «УМА», правонаступником якої стала ГС «УМА». Є членом комісії з акредитації організації колективного управління.
3) Олександр Кваша – був співзасновником ТОВ «ЮЗАВ» (на сьогодні керівник і засновник – Олена Цапенко), співзасновник та керівник ГРОМАДСЬКА СПІЛКА "УКРАЇНСЬКЕ ТОВАРИСТВО МУЗИЧНИХ ТА ТЕАТРАЛЬНИХ АВТОРІВ" (ЄДРПОУ 42667718), разом з Оленою Цапенко є співзасновник та керівник ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ ТЕАТРАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО» (ЄДРПОУ 40253491), бенефіціар в АСОЦІАЦІЯ "АГЕНТСТВО ЗАХИСТУ МАЙНОВИХ ПРАВ", керівник та колишній співзасновник ГС «УЛМП»,
4) Павло Калениченко – директор ГС «УМА», директор ГС «КАМП», разом із О.Нікіним є представником відповідно до ЄДР у ГС «Автори та видавці».
5) Олексій Ляш – власник і керівник ПП «Світова музика», разом з Олегом Долінським співзасновник асоціації ДАМВУ, співзасновник ГС « УКРАЇНСЬКЕ ТОВАРИСТВО МУЗИЧНИХ ТА ТЕАТРАЛЬНИХ АВТОРІВ».

Велика кількість підконтрольних організацій дозволила Олегу Долінському і його партнерам відбудовувати «схеми» щодо системи виплати роялті, які належать авторам, через кілька організацій, в яких залишалася комісія за управління майновими авторськими правами. В результаті, автори та правовласники отримували мізерні суми або ж взагалі не отримували належні їм кошти.

Так, наприклад, керівники організацій колективного управління «Української ліги музичних прав» (УЛМП) та Український музичний альянс (УМА) при підтримці «Коаліції виконавців і продюсерів України» фігурували у виведенні коштів правовласників з рахунків ОКУ на свої особисті рахунки.

За період з 2010 по 2013 роки Дмитро Прикордонний з розрахункового рахунку УЛМП отримав близько 800 тисяч гривень, а з рахунку Український музичний альянс - 248 тисяч гривень. У цей же період Олександр Волинець (керівник Агентства захисту майнових прав) отримав з рахунків УЛМП 1 мільйон 285 тисяч гривень, а з рахунку УМА - 1,6 мільйона гривень. Олексію Гуменчуку було виплачено близько 3 мільйонів гривень з рахунку УМА.
https://from-ua.com/news/289174-ukraїnskih-kompozitorіv-і-pravovlasnikіv-obіkrali-na-7-mіlionіv.html

12.07.2016 відкрито кримінальне провадження за №12016100090008081. Фігурантами є ДАМВУ, ТОВ «КОМП МЮЗІК ПАБЛІШИНГ», ПП «Світова музика», ТОВ «ЮЗАВ», ПП «ЛАВІНА ПАБЛІШИНГ» та інші союзники. Важливо зазначити, що на момент перерахування грошових коштів з порушенням процедури 6 590 086,64 грн з рахунків ДП (ДО) УААСП на рахунки ДАМВУ, директором з розподілу ДП (ДО) УААСП був Олексій Гуменчук, який згадується вище. Директором ДП (ДО) УААСП на той момент була Оксана Матвєєва, проти якої порушено кримінальну справу за розкрадання 14 мільйонів з ДП (ДО) УААСП https://antiraid.com.ua/news/36385-iz-agentstva-avtorskix-prav-vyveli-14-millionov-dlya-spaseniya-banka/
https://opendatabot.ua/court/69450329-a4d4b990d1f4cfe1f21cda542ec2b3af

«В ході досудового розслідування встановлено, що протягом 2013-2014 року ДП Українське агентство з авторських та суміжних прав код ЄДРПОУ 31025266, (у 2014 році перейменована в Державну організацію з Державного Підприємства, далі за текстом - ДО УААСП) перерахувало Асоціації Дім Авторів Музики в Україні код ЄДРПОУ 33239342, (надалі - ДАМвУ) видавничу частку авторської винагороди (роялті), зібраної за 2012-2013 роки на загальну суму 6 590 086,64 грн., в порушення діючих правил розподілу та виплати авторської винагороди.»
https://opendatabot.ua/court/69450409-4b620a01273bc4261076cebed274820f

«В ході допиту 06.04.2017 директор ТОВ ЮЗАВ надав свідчення про те, що вказані договори передбачали обов'язок ТОВ ЮЗАВ виплачувати авторську винагороду (роялті) на користь ФОП ОСОБА_6. та ТОВ Діджискай (РФ, Москва) із роялті, що отримувалось ТОВ ЮЗАВ від інших суб'єктів господарювання за використання ними об'єктів права інтелектуальної власності. Однак, надати інформацію про розмір та порядок виплати авторської винагороди (роялті) ТОВ ЮЗАВ на користь ФОП ОСОБА_6. та ТОВ Діджискай (РФ, Москва) відмовився з посиланням на комерційну таємницю.
Аналіз руху коштів по розрахунковому рахунку №26001229468700, відкритому ТОВ ЮЗАВ код ЄДРПОУ 35211863 в ПАТ УкрСиббанк , свідчить про те, що у період з 01.01.2012 по 01.10.2016 ТОВ ЮЗАВ не здійснювало перерахування на рахунок ФОП ОСОБА_6. та ТОВ Діджискай (РФ, Москва) авторської винагороди (роялті) за використання музичних творів.

Таким чином, представники вищевказаних організацій та ФОП реалізували протиправну схему, пов'язану із заволодінням шляхом обману чи зловживання довірою, коштами авторської винагороди (роялті), які призначені для виплати суб'єктам авторського права».
https://opendatabot.ua/court/67229633-ac360588d8d348f183150628d50155d1

Так, згідно з правилами розподілу роялті, розподіл авторської винагороди ДО УААСП повинен відбуватись шляхом ідентифікації творів на підставі отриманих від користувачів звітів. Для визначення правовласника твору, ідентифікація є обов'язковою. У зв'язку з цим, перерахування коштів, які здійснювались згідно з резолюціями директора ДО УААСП ОСОБА_3 на доповідних записках заступників директорів по розподілу авторської винагороди ДО УААСП ОСОБА_4 від 08.11.2013 р. та ОСОБА_5 від 06.06.2014 р., без розподілу та ідентифікації творів, здійснювались без законних на те підстав.

В подальшому, отримані від державного підприємства кошти виплачені не безпосередньо первинним суб'єктам авторського права, а спрямовані ДАМвУ на інші суб'єкти господарювання - ТОВ МУН Рекордз код ЄДРПОУ 36883133, ТОВ Авторське агентство Чесна музика код ЄДРПОУ 37508360, ТОВ Юридичний захист авторів і виконавців код ЄДРПОУ 35211863, серед яких значаться засновники вказаної асоціації - ТОВ КОМП МЮЗІК ПАБЛІШИНГ код ЄДРПОУ 32381678, ПП Світова музика код ЄДРПОУ 36463790 та ПП ЛАВІНА ПАБЛІШИНГ код ЄДРПОУ 36309033. Близько 20% від отриманих коштів перелічені вище компанії використали на власні потреби, а решту перерахували іншим суб'єктам господарювання.

Таким чином, представники вищевказаних організацій та підприємств, реалізували протиправну схему, пов'язану із заволодінням шляхом обману чи зловживання довірою, коштами авторської винагороди (роялті), які призначені для виплати суб'єктам авторського права.

Встановлено, що 12.07.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження за №12016100090008081, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, з якого вбачається, що до Солом'янського управління поліції з ГУ КЗЕ СБ України надійшло повідомлення про те, що невстановлені службові особи підприємств та організацій, а саме ТОВ «Індормедіа» код ЄДРПОУ 36258881, ДП «Українське агентство з авторських та суміжних прав» код ЄДРПОУ 31025266, ТОВ «Контент Делівері Сервіс» код ЄДРПОУ 38705170, Асоціації «Дім Авторів Музики в Україні» код ЄДРПОУ 33299342, ТОВ «Авторське агентство «Чесна музика» код ЄДРПОУ №37508360, ТОВ «МУН Рекордз» код ЄДРПОУ 36883133, ТОВ «Юридичний захист авторів і виконавців» код ЄДРПОУ 35211863, ТОВ «КОМП МЮЗІК ПАБЛІШИНГ» код ЄДРПОУ 32381678, ПП «ЛАВІНА ПАБЛІШИНГ» код ЄДРПОУ 36309033, ПО «Українська ліга авторських і суміжних прав» код ЄДРПОУ 37396233, ПО «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» код ЄДРПОУ 37396151, будучи у змові із службовими особами Державної служби інтелектуальної власності України, шляхом обману чи зловживання довірою здійснюють заволодіння коштами винагороди (роялті) за використання об'єктів інтелектуальної власності, які призначені для виплати суб'єктам авторського права і/та суміжних прав та їх представникам.

Ігнат Бережний є членом комісії з акредитації організацій колективного управління та одночасно є керівником АСОЦІАЦІЯ «МУЗИЧНОЇ ІНДУСТРІЇ УКРАЇНИ», яку заснували майже ті ж самі компанії, що заснували ГС «УМА», в свою чергу Олег Долінський є бенефіціаром в обох організаціях

Історія давно і тісно об’єднує Олега Долінського, Павла Калениченка Ігната Бережного. Разом вони забезпечили своїм підконтрольним ОКУ акредитацію в трьох сферах з шести (в яких пройшла акредитація), а саме:
1) ГС «УМА» - право на отримання справедливої винагороди за публічне сповіщення фонограм і виконань та приватне копіювання
2) ГС «КАМП» - кабельна ретрансляція.

Очолювані паном Олександром Нікіним організації фактично не здійснювали виплат авторської винагороди в ГО «УААСП» для іноземних авторів та правовласників (при цьому пан Нікін О.І. вже раніше був засуджений за отримання хабаря). Олександр Нікін має відношення до наступних організацій:
1) ПРИВАТНА ОРГАНІЗАЦІЯ "УКРАЇНСЬКА ЛІГА АВТОРСЬКИХ І СУМІЖНИХ ПРАВ" – ЄДРПОУ 37396233, керівник – Роговий Андрій, кінцевий бенефіціарний власник – Наталія Нікіна (з відкритих джерел є близькою родичкою Олександра Нікіна), ПО «УЛАСП» включена до Спеціального звіту 301 як шахрайська організація у 2013 році. Діяльність організації ПО «УЛАСП» протягом багатьох років наносила непоправну шкоду авторській спільноті України і світу, позбавляючи українських та іноземних авторів справедливої авторської винагороди.
2) ГРОМАДСЬКА СПІЛКА "УКРАЇНСЬКА ЛІГА АВТОРСЬКИХ І СУМІЖНИХ ПРАВ" – ЄДРПОУ 42502769, акредитована у сфері суміжних прав ОКУ, керівник - Олександр Нікін, член наглядової ради – Олег Долінський, відповідно до відомостей з сайту ГС УЛАСП, одним з представників ГС УЛАСП в регіонах є ТОВ «Агенція “Роялті”» (ЄДРПОУ 33477858, керівником якої є Андрій Гур’єв, бенефіціаром - Олексій Юркевич, сама ТОВ «Агенція «Роялті» та Олексій Юркевич, як радник ДО УААСП, є фігурантом кримінальної справи № 12019100000000401 щодо незаконного збагачення керівників ДО УААСП https://reyestr.court.gov.ua/Review/87299633 ).
3) ГС «ОРГАНІЗАЦІЯ КОЛЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ АВТОРСЬКИМИ І СУМІЖНИМИ ПРАВАМИ» - ЄДРПОУ 3370642, має статус ОКУ, претендує на акредитацію у сфері публічного виконання творів, одним із засновників є ПП «Світова музика» (яке одночасно є співзасновником ДАМВУ і ГС «УКРАЇНСЬКЕ ТОВАРИСТВО МУЗИЧНИХ ТА ТЕАТРАЛЬНИХ АВТОРІВ, та є фігурантом кримінальної справи щодо заволодіння грошовими коштами злочинним шляхом, які належать правовласникам №12016100090008081), член наглядової ради – Олег Долінський, відповідно до відомостей з сайту ГС ОКУАСП, одним з представників ГС ОКУАСП в регіонах є ТОВ «Агенція “Роялті”» (ЄДРПОУ 33477858, керівником якої є Андрій Гур’єв, бенефіціаром - Олексій Юркевич, сама ТОВ «Агенція «Роялті» та Олексій Юркевич, як радник ДО УААСП, є фігурантом кримінальної справи № 12019100000000401 щодо незаконного збагачення керівників ДО УААСП https://reyestr.court.gov.ua/Review/87299633 ).
4) ПРИВАТНА ОРГАНІЗАЦІЯ "ОРГАНІЗАЦІЯ КОЛЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ АВТОРСЬКИМИ ТА СУМІЖНИМИ ПРАВАМИ" - ЄДРПОУ 37396151, кінцевим бенефіціарним власником є Наталія Нікіна (з відкритих джерел є близькою родичкою Олександра Нікіна).
5) ГРОМАДСЬКА СПІЛКА «АВТОРИ ТА ВИДАВЦІ» має статус ОКУ (4 дні до кінцевої дати подання документів на акредитацію), прийнято рішення про акредитацію, ЄДРПОУ 43754460, керівник – Кирило Денісов, представники відповідно до ЄДР – Нікін Олександр, Калениченко Павло, член ради правовласників – ТОВ «КОМП МЮЗІК ПАБЛІШИНГ» (ЄДРПОУ 32381678).

Окремо слід виділити діяльність Андрія Гур’єва, який є керівником ТОВ «Агенція «Роялті» (ЄДРПОУ 33477858), бенефіціаром якої є Олексій Юркевич. Андрій Гур’єв 17.12.2020 року був представником ГС «Автори та видавці» на конкурсі з акредитації організацій колективного управління. Одночасно, Андрій Гур’єв є представником в судах від ГС «КАСП», ДО «УААСП».

Олексій Юркевич на даний час займає посаду радника генерального директора Державної організації «УААСП», є бенефіціаром ТОВ «Агенція «Роялті» (ЄДРПОУ 33477858).
Відносно в.о. Генерального директора ДО «УААСП» здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 2019100000000401, розпочатого 11.04.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 та ч. 3 ст. 191 КК України.
Відповідно до тексту рішення суду (https://reyestr.court.gov.ua/Review/87299633) «…Крім того, після призначення ОСОБА_1 в.о. генерального директора ДО «УААСП», остання призначила радником генерального директора ДО «УААСП» власника ТОВ «Агенція Роялті із захисту інтелектуальної власності» ОСОБА_3. Пізніше, йому стало відомо, що ДО «УААСП» зі своїх рахунків перераховувало кошти на рахунки ТОВ «Агенція Роялті із захисту інтелектуальної власності» чи рахунки ОСОБА_3 , за надання юридичних послуг, при тому, що ДО «УААСП» має штатних юристів, яких так само було премійовано…».

Крім того, Юркевич Олексій є керівником ТОВ «ВЕНДОР МЬЮЗІК» (код ЄДРПОУ 38279285), одними з засновників та кінцевих бенефеціарів є ПП «ЛАВІНА ПАБЛІШИНГ», Юркевич Олексій, Долінська Інна, Прикордонний Дмитро (фігурант кримінальної справи https://from-ua.com/news/289174-ukraїnskih-kompozitorіv-і-pravovlasnikіv-obіkrali-na-7-mіlionіv.html).